Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2009-02-03
Районний суд у Варшаві 27 січня під час засідання ствердив, що він не має відповідних повноважень для розгляду справи про акцію “Вісла”. Суддя Маґдалена Рошковська відзначила, що, згідно з правом, скаргу ОУП повинен розглядати окружний суд. Черговий процес може відбутися у Варшаві правдоподібно в середині цього року. Суд розглянув скаргу ОУП на постанову прокурора Інституту національної пам’яті про відмову відкрити слідство у справі комуністичного злочину та злочину проти людства, скоєних функціонерами комуністичної держави, членами Президії Ради Міністрів. За оцінкою ОУП, злочин полягає в перевищенні повноважень при ухваленні розпорядження про проведення операції “Вісла” і діях на шкоду громадського та приватного інтересу.
Справу, яка поки що дійшла до рівня визначення відповідного для неї суду, описав минулого року Богдан Гук (№37 “Історичний позов щодо акції “Вісла”). Пригадаймо деякі факти. Початок був такий. ОУП 4 травня 2007 р. направило до ІНП у Варшаві повідомлення про згадані вище злочини в контексті акції “Вісла”. Поставлено також питання, чи “у світлі тодішнього законодавства Президія Ради Міністрів Польщі мала право прийняти постанову про депортацію та вжити з цією метою відділи Війська польського”.
{mosimage}
Розглядом позову після довгих зволікань зайнявся відділ ІНП у Ряшеві – Комісія розслідування злочинів проти польського народу.
Постанова про відмову почати розслідування прийшла 31 липня 2008 р. Прокурор відзначав, що аналіз чинного 1947 р. законодавства не дозволяє ствердити, що Президія Ради Міністрів перевищила свої повноваження, або не виконала своїх обов’язків. Тому, за оцінкою прокурора, немає однієї зі складових “комуністичного злочину” і не можна відкрити стосовного слідства. Спираючись на документи, прокурор відзначав, що “основним завданням операції “Вісла” було запровадження безпеки там, де функціонувала УПА шляхом її ліквідації”; “переселення цивільного населення мало мати попереджувальний, а не репресивний характер”; “треба було позбавити УПА бази, яку становило українське населення” тощо.
Прокурор відзначає також, що не можна ствердити, що акція мала на меті винищення українців. Наводив документи, у яких йдеться про те, що військо мало виконувати лише допоміжну роль і максимально допомагати переселенцям (!). Прокурор констатує, що переселення напевно було травмою, можливо, що траплялися порушення, однак це “не може вплинути на зміну оцінки про леґітимність рішення про проведення операції “Вісла”.
З тим не погоджується адвокат – представник ОУП Петро Федусьо, який у скарзі від 11 серпня 2008 р. наводить факти, документи і правові вреґулювання, яких прокурор не взяв до уваги. За оцінкою Федуся, можна доказати, що влада мала на меті “насильне виселення”, сама називала акцію “превентивною”, хотіла “швидко переселити українців і не утворювати компактних груп”, розраховувала на асиміляцію. Адвокат наводить вислів з одного документа, де відзначається, що потрібно “остаточно вирішити українську проблему в Польщі” – це напевно не є прояв гуманної поведінки, а радше нагадує нацистське “остаточне вирішування єврейської проблеми”.
Федусьо відзначає, що лише комплексний розгляд розпоряджень, постанов, інструкції може дати справжню картину “Вісли” та її правову оцінку, але такого аналізу у прокурорських діях забракло. У скарзі адвоката ставиться закид, що прокурор підійшов селективно до доказів, не представлено жодного правового акту, який дозволяв би президії ухвалити постанову про проведення акції “Вісла”. Прокурор пропустив також документи, які свідчать про те, що УПА не становила на той час великої небезпеки для польської держави, підтримка повстанського руху цивільним українським населення зменшувалася тощо. Усе це лише частина закидів, які у скарзі ставлять ряшівському ІНП адвокат Федусьо й ОУП. Наступне слово у справі за варшавським окружним судом.
Голова ОУП Петро Тима відзначає, що юридична оцінка операції “Вісла” є тепер важливою, особливо тому, що в Польщі останніми роками почався процес її виправдання. Державні установи (такі як ІНП), частина істориків, науковців почали в багатотиражних виданнях ставити тезу про те, що тодішня влада не мала іншого виходу, як тільки вдатися до депортації, а це йде у розріз у зіставленні з дотеперішньою оцінкою, яку операції “Вісла” дав Сенат, ряд польських та іноземних істориків, президенти, Сейм тощо. Тут лише однозначні оцінки, побудовані на аналізі документів і підкріплені повагою суду, можуть припинити спекуляції. Процес також має показати, що можливості довільної інтерпретації навколо деяких історичних фактів повинні бути обмежені: “Якщо ІНП інтернування кардинала Вишинського визнає комуністичним злочином, а депортацію 140 тис. громадян, з яких мабуть 80% не брали участі в діях проти польської держави, не визнає, то це значить, що на наших очах відбувається маніпуляція історією”, – говорить П. Тима.
“Наше слово” №6, 8 лютого 2009 року {moscomment}
