Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №46, 2016-11-13
Красу лемківских церков подивляме на моделях, створених Михавом Вархівом.
Церква від віків все мала і має до гнеска почесне місце в житі кожного лемка. А в горах била ціж місцем не лем релігійного житя цілого села. То церква била найкращим будинком в селі, то при церкві стояла дзвіниця, яка своїм дзвоном остерігала село перед небезпеком вогня чи нападу. В церкві ціж так направду на хрестинах витано нового члена села, але і прощано ся з ним, колі вмерав.
В тих то деревяних святинях люде ся годили і кінчили сварки, але і присігали в різних справах, а найгардшом присягом било визнати собі любов та вірніст на вінчаню в церкві. Гнеска так направду не можеме до кінця віднайти і пізнати вшитких стран, чим била церква перед 1947 роком в житі села, родини чи простого лемка. Лем маме свідоміст, што церква все будила в лемках, як і в цілим нашим народі, надію перемоги добра над злом, щастя над терпіньом чи просто віру, што Бог є близько Лемківщини і вшиткого, што наше, не дозволит знищити.
Тоту містичну красу чи просто лемківский дар буджиня житя в тих деревяних церквах забрали в собі лемки на західні землі. Вона помагала передавати силу і надію народженим там наступним поколіням, штоб не забилі, ким вони є. Однак деяки забилі, але осталися ті, яки гнеска визначают дорогу наших церков в Польщі, суспільних організацій і просто вшитких, котри шануют своє лемківске походжиня.
Деревяни церкви гнеска є ціж інспіраційом, яка віднаходит в наших людях артистичні таланти. На ґрунті віри і патріотизму до рідной землі повстают праці, яки вказуют красу нашой історії і цілой Лемківщини. Прикладом в Лігниці є творчіст пана Михава Вархіва. Пан Михав народився в 1941 році в селі Крампна на Лемківщині. В 1947 році виселено його з родином на Ґожівщину. Там, колі доріс, виїхав до Лігниці, де живе з родином до гнеска. Перший раз на Лемківщині пан Михав бив 20 років по вигнаню. Він сам часто повідат, што дозрівав в сильній лемківскій традиції, культурі та греко-католицкій церкві, так довго забороненой по виселіню до 1956 року. То вшитко будило тугу за рідном Лемківщином та за вшитким, што наше. Колі пан Михав достеріг в собі дар в руках, почав творити моделі маленьких деревяних церков. Перша церква била створена на початку 70-х років. Била то лемківска – руснацка церква з Бардієва на Словаччині.
По церкві з Бардієва пан Михав почав далі творити церкви з Лемківщини, Бойківщини, Гуцульщини та Словаччини. Вшитки моделі церков є створени на підставі фотографії чи архівальних документів, колі церкви той гнеска немає. Пан Михав є автором 57 церков. Вшитки є для нього барз близьки, хоц напевно тота з Крампной є найближша серцю, бо рідна – материньска. Гнеска церкви пана Михава можна било видіти на виставі, відкритой від 16 вересня аж до листопада в лігницкій бібліотеці при вулиці Пястовскій. На тоту виставу ціж завитала гімназіальна молодь з нашой лігницкой школи в рамках уроків «Стрічи з Лемківщином». Для тих молодих лемківски церкви потверджают, што лемки в Карпатах збудували своє гарде, етнічне багацтво, яке творило єдніст людини з природом і християнском східном віром. Назва вистави «Самітни лемківски церкви» напевно будит різни задуми, але один є спільний, – ми не хцеме, штоб тоти церкви билі самітні. Колі будеме на штоден шанувати рідне багацтво і не лем з Лемківщини, то ніколі наши церкви не будут самітни від моря Балтийского – ті ново збудувани – по Карпати. ■
