■ ПОДІЇ ■ 2011-04-05
Всечесніші отці!
Достойні гості сьогоднішнього свята!
Дорога українська громадо!
Маю велику приємність і шану бути учасником історичного моменту, а саме офіційного повернення Народного дому Об’єднанню українців Польщі. Від імені Світового Конґресу Українців, чи СКУ, щиро вітаю українську громаду в Польщі, її провід, а також усіх, хто своєю працею спричинився до здійснення невмирущих слів великого українського поета Тараса Шевченка, який у поезії “І мертвим, і живим…” ствердив, що “В своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.
Мені дуже приємно, що СКУ також спричинився до того, щоб у ім’я історичної справедливості прискорити повернення Народного дому українській громаді Польщі. Між іншим, саме тому минулого року СКУ провів свої Річні загальні збори у Перемишлі, а також щоб акцентувати увагу на необхідності надання польською владою відповідної компенсації та коштів на ремонт. На ці збори ми запросили мера Перемишля пана Роберта Хому, який під час свого виступу запевнив, що Народний дім буде передано українській громаді протягом найближчого часу.
Рівнож від імені світового українства складаю велику подяку владним структурам Польщі, а зокрема міністру Томашу Сємоняку і меру Перемишля Роберту Хомі та всім нашим польським приятелям за їхнє розуміння важливості розв’язання цього болючого питання. Як Ви добре знаєте, цей будинок був збудований на початку минуло століття, у 1904 році, за кошт української громади і протягом довгого часу виконував важливу культурну місію. У цьому домі були відомий на всю Галичину театральний зал, бібліотека та спортзал. У ньому діяло театральне товариство “Українська бесіда”, Товариство ім. Лесі Українки, Товариство наукових викладів імені Петра Могили і головний осередок “Просвіти”. У свій час тут диригував прекрасним хором “Боян” відомий композитор Анатолій Вахнянин та виступало чимало видатних діячів української культури, зокрема оперна співачка Соломія Крушельницька.
Однак у 1947 році в результаті акції “Вісла” Народний дім був націоналізований.
Я добре ознайомлений з трагічними сторінками українського автохтонного населення Закерзоння, оскільки родинні корені моєї дружини з Павлокоми, а вона сама народилась уже на відзисканих землях, у Сянові, біля Кошаліна.
Розвал у Польщі комуністичного режиму в 1989 році дав українській громаді надію на повернення Народного дому у його власність, та вона розпочала в ньому капітальний ремонт.
І тільки сьогодні, після довгих років здійснилась давня мрія не одного покоління українців Польщі і Ви прийняли в свої руки цей будинок, чия назва вже говорить за те, що він є Народним.
Повернення Народного дому стало можливим передусім тому, що Польща позбулася тоталітарного комуністичного режиму та завдяки її теперішнім владним структурам, які продемонстрували свою відданість принципам єднання і примирення.
Я високо оцінюю сьогоднішній жест польської сторони і знаю, що великі старання були потрібні, щоб досягнути такого рішення. Нехай цей акт послужить прикладом для гармонійного співжиття двох великих народів у Східній Європі.
Історія наших народів була дуже складною і нелегкою. У 1987 році Блаженніший Патріарх Мирослав Іван Любачівський і кардинал Юзеф Глемп із Польщі на спільному молінні зачитали декларацію: “Прощаємо і просимо прощення”. Це незвичайно глибоке розуміння християнського повчання. І його так потрібно у цьому 21-му столітті. Доля нам присудила бути сусідами. І наші народи зрозуміли, що від цього є багато користі, а від незгоди користають тільки наші противники.
До інших прикладів взаєморозуміння та доброго сусідства можна зарахувати такі події в історії наших народів, як:
– величаве вітання у 2001 р. Святійшого отця Папи Римського Івана-Павла Другого у Львові й Києві як главу Католицької Церкви та оборонця цінностей та людських прав, які довгий час були потоптані комуністичним режимом;
– прибуття в 2004 р. до Києва під час Помаранчевої революції Президента Польщі Александра Кваснєвського та колишнього лідера Солідарності Леха Валенси, які своєю присутністю підтримали український народ у його боротьбі за демократію;
– відкриття в червні 2005 р. на Личаківському цвинтарі у Львові, за участю Президента України Віктора Ющенка і Президента Польщі Олександра Кваснєвського Меморіалу орлят та Меморіалу воїнам Української Галицької Армії;
– прийняття у 2006 р. Польським Сеймом резолюції про визнання Голодомору геноцидом та приїзд Президента Польщі Леха Качинського на відзначення в Києві 75-х роковин Голодомору 1932-33 рр.;
– приїзд у 2008 р. Президентів України і Польщі, Віктора Ющенка і Леха Качинського, до Грузії, щоб підтримати її під час російського нападу, а також
– спільна праця у підготовці ЄВРО-2012.
З приводу сьогоднішніх урочистостей бажаю обом народам, українському і польському, успішно поборювати всі життєві негаразди та духовно й економічно розвиватися. А також, щоб між нашими народами завжди існували дружні і сусідські відносини.
Дорогі українці Польщі, Ви маєте гарну базу для розвитку і збереження національних надбань нашого народу, на яких Ви можете виховувати своїх дітей, щоб вони ніколи не забували коріння, з якого виростають.
Я впевнений, що Ви вповні використаєте цей дім для широкої освітньо-культурної діяльності своєї громади.
На завершення мені ще припав надзвичайно приємний обов’язок заявити, що з сьогоднішнім святом Світовий Конґрес Українців передав Об’єднанню українців Польщі пожертву в сумі $20,000 американських доларів, щоб допомогти якнайшвидше розгорнути в Народному домі Вашу працю.
І в тому щасти Вам, Боже.
Евген Чолій
Президент Світового Конґресу Українців
Перемишль, 21 березня 2011 р.
