Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ 2011-11-10
{mosimage}
Традиційне свято школи ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі цього року збіглося з річницями, що сповнені датами двох історичних для українців подій: 100-річчям від створення школи 1911 р. та 20-річчям відновлення її діяльності 1991 р. Отож, період 27-29 жовтня був дуже напруженим і змістовним для організаційного комітету, вчительського колективу, колишніх та нинішніх учнів, Церков, світських перемиських організаційних структур і загалом усього українства в Польщі.
У четвер, першого дня святкувань, у Центрі вчительської освіти в Перемишлі відбулася науково-популярна конференція з участю вчених з Польщі та України. Першу доповідь зачитав Степан Заброварний, нині професор, а понад 65 років тому – учень “шашкевичівки”. Завдяки його доповіді “Як народжувалася та укріплювалася “шашкевичівка” у 1910-1945 рр.” присутні почули, зокрема, що відзначання річниці з кінцевою цифрою “11” помилкове – документально підтверджується-бо лише дата 1 вересня 1910 р., натомість 1911 р. заснована раніше школа отримала будинок, де функціонує також і нині (до речі, з нагоди ювілею будинок був частково відремонтований).
Другу доповідь – про історію школи періоду після 1991 р. – зачитала Ірина Спольська-Онишко. Інші доповідачі зосереджувалися на різноманітних аспектах шкільної історії Перемишля ХІХ-ХХ ст.
Другий день ювілейних святкувань почався Службою Божою в кафедральному соборі Св. Івана Хрестителя, яку відслужив митрополит Іван Мартиняк. Під час проповіді голова греко- католиків у Польщі звернув особливу увагу на те, що школі імені греко- католицького священика, о. Маркіяна Шашкевича, донині вдається зберегти основне: “любов учителів до учнів”. Після богослужіння учні і гості свята сформували похід на чолі зі шкільними прапорами “шашкевичівки” та деяких польських шкіл Перемишля і перейшли на площу перед шкільним будинком. Там відбулася врочистість відкриття й освячення меморіальної дошки на честь о. Маркіяна – покровителя школи.
За синьо- жовту і біло-червону стрічки потягнули голова Стипендіального фонду ім. Ярослави Поповської Андрій Чорний та Пйотр Ідзіковський, який 1991 р. від імені воєвідської кураторії освіти підписав акт про створення (фундували знак міська мерія та фонд Поповської).
Наступною врочистою подією була академія в Перемиському центрі культури на вул. Конарського. Там господар свята, директор школи Петро Піпка, привітав учнів і гостей, серед яких були: священство обох віросповідань на чолі з владикою Іваном Мартиняком, “патріарх українського шкільництва в Перемишлі” (за визначенням ректора Юрія Кишакевича з Дрогобича) Юліан Бак, депутати Сейму РП Мирон Сич і Марек Жонса, посол України в Польщі Маркіян Мальський, мер Перемишля Роберт Хома, депутат Львівської облради Ярослав Кравченко, заступник мера Львова Михайло Косів, представники Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Польщі (МВСіА) Юзеф Ружанський та Добєнеслав Жеменєвський, перший голова ОУП Юрій Рейт і теперішній голова ОУП Петро Тима, представники Союзу українців Підляшшя Євген Рижик та Юрій Гаврилюк, а також багато інших українських і польських посадовців, представників установ, організацій, прихильників школи, батьків. Усім вищеназваним, а зокрема членам засновницького комітету школи, знаним і незнаним меценатам, добродіям, учителям та батькам, директор школи подякував за багаторічну поміч для цієї установи.
Потім прийшов час на виступи гостей і різноманітні концерти учнів школи. Р. Хома відзначив, що заснування “шашкевичівки” слід приписати “Солідарності” та виникненню ІІІ РП. М. Мальського після його слова зустрів “жест Шкляра” – заслужена вчителька Анна Леськів відмовилася прийняти урядову грамоту, тому що міністром освіти в Україні є українофоб Дмитро Табачник. М. Сич звернув увагу на заслуги школи для нормалізації українсько- польських відносин у Перемишлі. Ю. Ружанський зачитав вітального листа від віце-міністра МВСіА Влодзимежа Карпінського до дирекції школи. Перший у новітній історії директор “шашкевичівки” Ю. Бак, крім спогаду про нелегкі обставини 1991 р., наголошував, що треба збільшити увагу до національного виховного моменту в поточному функціонуванні школи. Після кількох інших виступів, серед яких гімназисти і ліцеїсти представили музично -поетичний монтаж на слова віршів Шашкевича й інших поетів, присутні перейшли у шкільний будинок, де можна було ознайомитися з сучасним станом школи, її обладнанням тощо.
Суботній, третій день перемиських святкувань, присвячений був, за словами директора Піпки, учням і випускникам: проте присутні в будинку культури хвилиною мовчання насамперед вшанували пам’ять колишніх учителів, серце яких уже не могло далі битися для педагогічної праці. Цей день був цілком фольклорним за своїм характером, оскільки учні “шашкевичівки” представляли свій пісенний і танцювальний доробок. Народно-поетична основа супроводжувала також виступ недавньої випускниці, а нині майбутньої акторки Олександри Цікуй, яка під музику читала драматичний монолог Марусі Чурай з поеми Ліни Костенко. Програму святкувань присутні завдячували зусиллям учительок Уршулі Боднар, Оксани Кахнич, Богуслави Комар, Анни Леськів та Анни Смолинчак-Баґінської, яка готувала згадану вже науково -популярну конференцію. Вони зуміли приєднати до народно-поетичного потоку також виступ учнів з Дулібів Стрийського району, які навчаються в одній із 6-ти шкіл імені Шашкевича в Україні. Символічним актом єднання навколо патрона -просвітителя галицьких русинів -українців був кількаметрової довжини рушник, вишиваний учнями цих шкіл і представлений на сцені – подарунок для музею Маркіяна Шашкевича.
“Наше слово” №46, 13 листопада 2011 року {moscomment}
