Автор статті і свідок події – Тетяна Зрада, Тихи ■ ПОГЛЯДИ ■ №7, 2015-02-15
Сьогодні, як ніколи, актуальна тема МИРУ, адже саме його відсутність зачепила нас, українців. Ми всі неодноразово молилися за повернення спокою на наші рідні території, а в неділю молитву в Катовицях почали з того, що запалили свічки Вифлеємським вогнем миру.
Вже багато років по всьому світі існує традиція передачі вогню миру. Його завдання – потрапити до кожної хати й у кожне серце. Народжується цей вогонь у Вифлеємі безпосередньо перед Різдвом Христовим, однак церемонія врочистої передачі відбувається у Відні. Саме сюди приїжджають люди, які належать до різноманітних скаутських організацій, щоб отримати вогонь, а потім поширити його у своїй країні.
А все почалося з того, що 1988 р. Австрійська телерадіокомпанія організувала акцію для підтримки людей, котрі перебувають у лікарні, а також для дітей-сиріт і всіх потребуючих та подарувала їм цей вогонь, а поруч з ним тепло і дух Різдвяних свят. Далі цю акцію підхопили скаути і вже котрий рік поспіль організовують передачу цього вогню у Відні.
Національна скаутська організація України ПЛАСТ бере участь у цьому дійстві. Пригадую, як у Відні я мала честь поруч з іншими пластунами заспівати пісню «Різдвяне диво». Ще досі звучать у пам’яті слова: «Вогонь любові, вогонь добра неси у світлі ліхтаря, хай знає кожен божий дім, ми понесем вогонь, даруючи любов усім» (музику і слова пісні «Різдвяне диво» написала львівська пластунка Соломія Кейван). Потім ми запалили вогник у наших ліхтарях, а коли повернулися додому, подбали про те, щоб він потрапив до всіх церков, лікарень, дитячих будинків та інших закладів.
Вогонь, який прибув до нас у Катовиці наприкінці грудня, також пройшов чималий шлях – спершу австрійські скаути літаком транспортували його до Відня, там естафету перейняли польські гарцери, а вже з їхніх рук до нашої церкви принесли його пластуни Соломія та Орест Терещуки.
Нехай цей маленький вогник, котрий приїхав до нас з Вифлеєму, пошириться у всі закутки нашої планети і розпалить ціле багаття в душах тих, котрі забули, що означає мир та любов. І як говорив один із засновників пласту Олександр Тисовський, «ти можеш стати іскрою, від якої загорятиметься благодатний вогонь (…) ідеї добра, правди і краси й охоплюватиме своїм полум’ям широкий простір довкола тебе». У даній цитаті навмисне пропущено словосполучення «пластової ідеї», адже слова О. Тисовського актуальні не лише для пластунів, а й для людства загалом. Станьмо ж тою іскрою і запалімо вогонь миру у своїй душі, а відтак він пошириться щораз далі і далі та охопить своїм полум’ям увесь світ.
