Степан Мігус ■ ГРОМАДА ■ 2010-11-19
{mosimage}
Зразковий сеймик на Вармії та Мазурах
Завдяки вашим діям Вармінсько-Мазурське воєвідство може бути взірцем співпраці з національними та етнічними меншинами, – сказав віце-міністр МВСіА Томаш Семоняк на 44-му засіданні сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства 26 жовтня ц.р. Ці слова міністр відомства, яке займається, зокрема, справами національних меншин у Польщі, спрямував до депутатів, маршалківського управління. Служб воєводи, а також до представників національних меншин, які були запрошені на засівдання.
Згадана сесія сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства майже повністю була присвячена національним меншинам. Це був своєрідний підсумок співпраці між воєвідським самоврядуванням і меншинними організаціями. Реґіон справді особливий, якщо йдеться про взаємини між більшістю і меншинами. Тутешнє мирне і толерантне співіснування ставлять за взірець як у Сеймі Польщі, так і в інших реґіонах держави. Воно теж спричинилося до того, що Євросоюз теплішим оком глянув на Польщу, приймаючи її в свої ряди. Адже відомо, що країни-члени ЄС постійно оцінюють, зокрема, за ставлення до національних меншин. Вармія і Мазури послужили добрим прикладом, який знадобився всій державі. Ніде-бо, у жодному іншому воєвідстві немає комісії національних меншин, уповноважених маршалка і воєводи у справах національних меншин. Врешті, лише в цьому реґіоні плануються в щорічному бюджеті кошти на здійснення меншинних проектів.
Процес створення комісії національних меншин започаткували самі депутати з ініціативи Ольштинського відділу ОУП. Ідею підтримали також німці й білоруси. Однак задум – це одне, а його здійснення – зовсім інша справа. Якби не присутність у сеймику тодішнього директора Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому Мирона Сича, який майже три скликання був ще й головою сеймику, про такий успіх важко було б і думати.
– Я дуже пишаюся тим, що, як колишній депутат сеймику і його голова, можу взяти участь у цій сесії, – говорив, не приховуючи зворушення, нинішній депутат Сейму РП Мирон Сич. – Цей досвід – це надзвичайний скарб, який ми стараємося використовувати і в парламенті Речі Посполитої. Принагідно хочу всім депутатам, які присутні на цій сесії сеймику, воєвідському управлінню подякувати за цю співпрацю. І говорю це з усією щирістю, майже не як політик. Хочу сказати, що я є тією людиною, яка від початку була пов’язана з комісією національних меншин. Скажу більше – я був серед ініціаторів створення такої комісії, і хоч не було легко, то ми зустрілися з надзвичайною толерантністю усіх депутатів сеймику, як із коаліції, так і з опозиції. Сеймик Вармінсько-Мазурського воєвідства з єдиною меншинною комісією в Польщі є добрим прикладом для всієї Польщі. Напевно міністр Т. Семоняк підтвердить, як часто на сеймових комісіях ми згадуємо приклад Вармінсько-Мазурського воєвідства. Не приховую, що цей добрий приклад, цю добру атмосферу я намагаюся ввести і в сеймовій комісії меншин. Як мені здається, це принесло свої плоди: ми не лише говоримо про проблеми, але й намагаємося їх вирішувати. Самоврядування воєвідства саме таким, а не іншим підходом до національних меншин, сприяло тому, що ці національні меншини займаються не лише культурною, освітньою чи громадською діяльністю, але й включаються в розвиток своєї ґміни, повіту чи воєвідства. І це – найкраще спільне досягнення, – сказав М. Сич.
Маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства Яцек Протас підкреслив, що всі мешканці реґіону живуть у неповторному краї, сюди багато хто або здалеку приїхав, або його силоміць привезли, як, наприклад, українців унаслідок акції “Вісла”.
– Не ошукуймо себе: від другої половини 40-х до 70-х рр. бувало по-різному, – згадав про минуле Я. Протас. – Тодішня влада не дозволяла національним чи віросповідним меншинам плекати свої традиції чи віру. Влада робила все, щоб створити враження однорідності населення, яке тут проживає. Щойно 1989 р. надійшов зламний момент, коли національні, етнічні, віросповідні меншини могли почуватися вільніше, підняти високо голови і показувати свою відмінність. Тут, на Вармії та Мазурах, ми створили неповторне суспільство, неповторний клімат взаємного співіснування, взаємної співпраці. Сьогодні ми є однією пребагатою громадою. Вона багата тим, що живуть тут люди, які говорять різними мовами, моляться ними у своїх храмах, продовжують свої різноманітні традиції. Вармія та Мазури є для них малою батьківщиною. Дякую меншинам за можливість співпраці, за те, що ми спільно могли вирішувати вагомі для нас усіх проблеми, які стосуються нашого реґіону, – сказав Я. Протас.
Така політика взаємоповаги всіх мешканців реґіону, незалежно від національності і віросповідання, можлива значною мірою завдяки уповноваженому маршалка воєвідства у справах національних меншин Вікторові-Мареку Лейку, голові комісії національних меншин Іванові Гаргаю, яким Я. Протас сердечно подякував. До цієї групи слід приєднати також уповноважену воєводи Вармінсько-Мазурського воєвідства Йоанну Ваньковську-Собесяк і чималий ще гурт депутатів та працівників сеймику.
Міністр Т. Семоняк назвав публічно єдину в Польщі комісію національних меншин у сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства “унікальною комісією в країні”:
– Дуже щиро дякую вам, що ви проявили такий розум та уяву, і весь час були послідовними в цій діяльності, – говорив він з трибуни сеймику. – Я при різних нагодах – а їх не бракує, маємо-бо п’яту річницю схвалення закону про національні меншини – незмінно повторюю, що є таке Вармінсько-Мазурське воєвідство, яке зразковим чином вирішує питання національних меншин. Я радий, що в сеймику, у маршалківському управлінні знайшлося багато людей, які вважають потрібним вирішення проблем національних меншин. Навколо цього варто організовувати людей, і я впевнений, що це принесе позитивні результати. За цю послідовність я вам дякую, прохаючи водночас, щоб нове скликання сеймику негайно створило таку ж комісію. Це ж бо взірець для інших воєвідств, які ще до цього не дозріли. Хочу подякувати ще голові сеймової комісії національних меншин М. Сичу, до якого я часто можу звертатися за порадою, а то й допомогою, який вирішує багато складних проблем делікатним і дипломатичним чином. У середовищі його друзів хочу заявити, що він у сеймі прекрасно собі радить, і якби це від мене та деяких інших осіб залежало, то ми би радо затримали його в парламенті аж до пенсії, бо він там дуже потрібний, – наголосив Т. Семоняк.
Під час сесії слово надали й представникам національних меншин. Дякуючи за дотеперішню добру співпрацю, вони говорили також про виклики, які стоять перед ними, а отже і перед самоврядною владою, що представляє всіх мешканців реґіону. Зокрема, голова Ольштинського відділу ОУП (нижче підписаний) наголошував на потребі створення реґіонального центру української культури з його філіалами в місцевостях, де це потрібно, та про подання заяви на відкриття комплексу шкіл з українською мовою в Ольштині.
Міністра Т. Семоняка нагороджено найвищою воєвідською медаллю “Заслужений для Вармії та Мазурів”. Його привітали квітами від імені меншин дівчата в українському національному одязі (на фото).
“Наше слово” №47, 21 листопада 2010 року {moscomment}
