Андрій Любка ■ УКРАЇНА ■ 2009-09-03
БАРВИ виборчої кампанії
Коли літо стояло ще в розпалі, а всім хотілось ніжитися на сонечку десь на пляжі або відпочивати в затінку дерев, тоді в Україні прогримів політичний скандал. Чесно кажучи, епіцентр події – зовсім не політичний, а просто хамський.
Отож, у четвер, 6 серпня голова міста Ужгорода Сергій Ратушняк напав на дівчат-аґітаторок з “Фронту змін” Арсенія Яценюка, які з намету, поставленого у скверику в центрі цього міста, роздавали газети.
За поясненнями постраждалої, місцевої студентки Наталії Бутримко, міський голова, який з невідомих причин опинився якраз тоді поблизу, почав нецензурно лаяти дівчат, накинувся на одну з них, вхопив за горло і щосили штовхнув на землю. Потім розтрощив намет, сів у машину і поїхав геть. Перехожі, які стали свідками цього інциденту, негайно викликали міліцію. Постраждалу дівчину аґітатора направили до лікарні. Медики зафіксували в неї численні забої і струс мозку. На цій основі вона подала заяву в міський відділ міліції.
Найцікавіше почалося за дві години після інциденту, коли за коментарем до мера прийшли журналісти. Спочатку Ратушняк оприлюднив власну версію того, що відбулося, заперечивши факт побиття дівчини: “Прикро за державу. Вони грабують, а потім за 50-100 грн найняті дівчатка і хлопчики вчеплюються вам нігтями в горло і рвуть сорочку. Тільки за те, що ви робите їм зауваження, що не можна розміщувати намети без дозволу і засмічувати місце. Якби вона за матір, за вітця так несамовито захищалася – Бог з нею, но за жидка… А так ганьба за сліпих рабів”.
Розговорившись, Сергій Миколайович вирішив “пройтися” і по особистостях: “Кримінальний елемент, єврей Яценюк вирішив, що це вибори десь у сільську раду в Ізраїлі. За кримінальні гроші зібрав тут наркодільців, контрабандистів і без дозволу міської ради починає захаращувати і закидувати сміттям наше місто. Поки це Україна, і поки це держава, і поки в ній є закони, єврей Яценюк має з ними рахуватися, і всі ті кримінальні елементи, яких він набрав на роботу”. За такі заяви Ратушняка одразу назвали печерним антисемітом, а очільники жидівської громади України (І. Коломойський, Є. Червоненко, В. Рабинович) закликали порушити проти ужгородського міського голови кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
У той же час невгамовний мер продовжував роздавати інтерв’ю: “Я не розумію, у чому скандал! У всіх мовах їхня національність позначається словом “жид”. Чому назвати жида жидом – це образа? Чому назвати єврея єврейчиком теж вважається образою? У чому антисемітизм? Я ж не проти єврейства, ви ж зрозумійте! Я ж простих євреїв хочу вберегти від погромів, які неминуче підуть за тим, що зараз половина країни голодна лягає спати. Я хочу врятувати простих євреїв від цього жидо-масонського лігвища, що при Кучмі набралося, а при Ющенку примножило свій капітал. А зараз штаб Яценюка очолює зять Кучми – Пінчук, а фінансує ніхто інший, як Фірташ і Ющенко, і цей проект працює на збільшення вкрадених у нас мільярдів. Кого я образив?.. Хто не визнає талановитість єврейського народу? Але, вибачте, і сволотість окремих представників цього народу теж потрібно визнавати. Я хочу вберегти нас усіх від цього дурманного проекту з єврейчиком Яценюком, який нічого, крім пограбування цього народу, не робив на всіх своїх посадах, а на посаді спікера так взагалі більшого бовдура і клоуна там ніколи не було і, сподіваюся, не буде. Він почав поливати мене брудом, але він не на того нарвався. Я ж пройшов школу не таку, як Яценюк, де він лизав, смоктав і за це одержував грошенята… Я пройшов життєву школу і своїми руками й головою все робив.”
А тепер вдаймося трохи в історію. Отож, Ратушняк, більше відомий на Закарпатті як кримінальний авторитет на прізвисько “Рата”, народився 1961 р., за фахом інженер-механік. На початку бурхливих 90-х займався різноманітним бізнесом, тоді ж став мільйонером, створивши т. зв. синдикат “Ріо” (Ратушняк і спілка), який об’єднував 52 підприємства (банк “Сервіс”, страхова компанія, підприємства з випуску лікеро-горілчаних напоїв, безалкогольних напоїв, борошна, ковбас, магазини, ринки, перші в місті приватні таксі тощо). Уперше обраний міським головою Ужгорода 1994 р. А 1998 р. прокуратура Закарпатської області порушила проти нього карну справу за фактом відкриття й використання за межами України валютного рахунку без дозволу НБУ. Під час перевірки “РІОсиндикату”, яку здійснила бригада Генпрокуратури, С. Ратушняк виїхав за кордон і подав звідти заяву про звільнення з посади міського голови. Сесія Ужгородської міськради обрала С. Ратушняка почесним міським головою “за позитивні зрушення в соціально- економічному житті міста”. Відтак у березні 2000 р. його заарештовано. Його звинувачували за 4 статтями Кримінального кодексу (затаювання валютного виторгу, зловживання владою, підробка документів). У липні 2000 р., під час перебування під слідством, був обраний депутатом обласної ради, 2002 р. – народним депутатом України IV скликання. Одночасно був обраний знову міським головою Ужгорода, але вибрав роботу в парламенті. Загалом, належав до числа найактивніших фракційних “перебіжчиків” Верховної Ради України IV скликання, не входив лише до фракції комуністів. Нині очолює обласну організацію “Народної партії” Литвина.
Певна річ, уся ця історія дуже зле пахне, але варто сконцентрувати увагу на кількох важливих речах, які напепередодні президентських виборів можуть поставити досить точний діагноз усьому українському суспільству. По перше, нахабство й уседозволеність можновладців переходить усі межі: побивши дівчину, Ратушняк поспішно “перевів стрілки” на антисемітську тему, тим самим перекваліфікувавши свій хуліганський вчинок у політичну акцію. По друге, А. Яценюк виявився нічим не кращим – він почав гарячково відхрещуватися від свого жидівського коріння, ставши на один щабель із “печерним антисемітом”, бо суть проблеми не в національності політика, а в ставленні до людини як такої. Зрештою, жиди України зробили свої висновки і закликали Яценюка не бути таким “простим”, бо сліпе відхрещування від жидівства, певна річ, теж є виявом антисемітизму. На таку ж оцінку заслуговують і всі інші українські політики, котрі так і не спромоглися дати оцінку висловам Ратушняка. По третє, деякі експерти заявили, що такими фразами мер Ужгорода здобуває народну підтримку, отже його рейтинґ є лише свідченням того, що небезпечним вірусом вражені не лише представники влади, а й значна частка всієї української громади.
Щоб розібратися в цій ситуації, не потрібні прокурорські приписи й кримінальні справи. Достатньо подивитися навколо й подумати: у якому суспільстві прагнемо жити? І чи хочемо любити людей та щоб вони любили нас. Бо іншим шляхом людство вже йшло і саме тому ХХ століття називають кривавим…
“Наше слово” №36, 6 вересня 2009 року {moscomment}
