Тарас Терещук ■ ПОДІЇ ■ №40, 2014-10-05
Вже традиційно другої суботи вересня біля пам’ятника-хреста, на тому місці, де у 1945–1956 роках був Центральний табір праці в Явожні, зібралися колишні в’язні, їхні нащадки, представники української громадськості з усіх кінців Польщі та з України, а також люди, небайдужі до пам’яті невинно замучених жертв колишнього німецького концтабору, перетвореного повоєнною польською комуністичною владою на табір примусової праці. Історія цього табору є характерною для того часу. В ньому спочатку притримували підозрюваних в участі у польському антикомуністичному підпіллі, а після проведення Акції «Вісла» у таборі в нелюдських умовах ув’язнено польських громадян української національності. Загалом туди запроторили майже 4 тисячі українців, серед яких – понад 800 жінок, кільканадцять дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків. В’язні животіли у страшних антисанітарних умовах, їх змушували до важкої праці і тримали на голодному пайку. Крім того, табірників карали навіть за найменшу провину, а також викликали їх на багатогодинні допити з застосуванням тортур. Таких умов і знущання не витримало понад 160 покараних, яких потайки поховали в поблизькому лісі. Лише після повалення комуністичного режиму вдалося відновити історичну пам’ять про це пекло на землі і вшанувати пам’ять в’язнів Явожна.
Урочистості, присвячені вшануванню жертв табору в Явожні, розпочала голова катовицької ланки ОУП Ірина Ковалик, яка привітала всіх присутніх, зокрема представників місцевої влади в особі президента Явожна Павла Сіберта, генерального консула України в Кракові Віталія Максименка, молодь з Білобірського комплексу українських шкіл на чолі з директором Андрієм Дроздом, делеґацію товариства «Надсяння» зі Львова, делеґації від реґіональних структур ОУП з Перемишля, Сянока, Кракова, Вроцлава, делеґацію Об’єднання лемків, представника Tовариства єврейської культури з Битома, представників Товариства «Силезька ферайна», проф. Зиґмунта Возничка та д-р Божену Пацтву із Силезького університету.
Після офіційного привітання відправлялася Служба Божа і панахида за жертви табору в Явожні. Богослужіння відправив краківсько-криницький декан УГКЦ о. Петро Павлище з участю інших священиків – о. Андрія Михалишина з Вроцлава, о. Павла Добрянського з Олави, о. Івана Ключника з Волова і катовицького пароха о. Шимона Янковського. У своїй проповіді о. Ш. Янковський наголосив, що люди, на жаль, не роблять висновків з історії, а тому сьогодні в Україні починає здійснюватися сценарій, який вже колись у Європі був реалізований та призвів до мільйонних жертв. І одними з них є жертви Явожна.
Після завершення релігійної частини врочистості до присутніх звернувся представник місцевого самоврядування, президент Явожна П. Сіберт, який наголосив на тому, що над Європою знову нависла загроза і першою на її шляху стоїть Україна. Слід додати, що влада Явожна вже багато років займає дуже коректну позицію у відношенні до питання колишнього табору, а також польсько-українських стосунків. Сам президент міста у своєму виступі чітко вказав, кого вважає винним у розпалюванні війни у східній частині України. На його думку, це путінський режим.
Генеральний консул України у Кракові В. Максименко подякував явожнянській владі за широке сприяння українській громаді у щорічних скорботних урочистостях і всьому польському народові за всебічну допомогу Україні й українцям у цей непростий час випробувань. Зокрема, генеральний консул підкреслив, що напередодні з Катовиць вирушив гуманітарний конвой для мешканців і захисників східної частини України. Особливу подяку генеральний консул висловив голові катовицької ланки ОУП І. Ковалик за опіку над пораненими майданівцями, які перебували на лікуванні у шпиталі МВС у Катовицях.
Голова львівського товариства «Надсяння» Володимир Середа зосередився на тому, що сьогодні, в час випробувань для українців, ми бачимо, що Польща та поляки є найкращими сусідами, підтвердженням чого є не гасла політиків, а реальні дії людей. Промовець відзначив, що вже під час свого першого приїзду до Явожна близько двадцяти років тому був позитивно здивований відкритим підходом тодішньої місцевої влади до болісної проблеми колишнього табору праці та його жертв. І це підтверджується протягом тих усіх років, а з особливою гостротою саме тепер, коли всі ми повинні скласти іспит перед новою аґресією зі Сходу.
На завершення врочистості виступили учні з Білобірського комплексу шкіл з українською мовою навчання, які під керуванням Анни Мазур показали поетично-пісенну композицію, присвячену героям Майдану та війни у східній частині України. Вдале поєднання поезії і пісень, виконаних а капела, не залишило байдужим нікого з присутніх. Коли з-поміж дерев у явожнянському лісі при могилах безіменних жертв у небо тихим шепотом злетіла пісня «Пливе кача», а в руках учнів з’явилися портрети Героїв Небесної сотні, очі людей наповнилися сльозами. ■
