Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №5, 2013-02-03
Хоч зима дошкуляє, то українці Вроцлава гріються на своїх заходах різдвяного циклу.
XVII Вроцлавська кутя
Після парафіяльної куті настав час на XVII Вроцлавську кутю для знаменитостей Вроцлава і національних меншин – вона відбулася 18 січня. Серед гостей були, зокрема, вроцлавсько-ґданський владика УГКЦ Володимир Ющак, віце-мер Вроцлава Адам Ґрель, голова Вроцлавської міської ради Яцек Оссовський, депутати Сейму РП Ева Воляк і Славомір Пєхота, директор Національного закладу «Оссолінеум» Адольф Юзвенко, директор місцевого відділу Інституту національної пам’яті Влодзимеж Сулея, почесний консул Австрії Йоланта Міллер, ректор Вроцлавського університету Марек Боярський, професор Ян Мйодек, ректор Природничого університету Роман Колач, генеральний консул України в Кракові Віталій Максименко і багато інших достойних гостей.
Кир Володимир освятив мед з хлібом і благословив страви. Почалася радісна зустріч.
Для консула В. Максименка ця подія – «це традиція об’єднувати українців і гостей. Сьогодні (на Щедрий вечір – ред.) дійсно зібралася родина повечеряти і побажати для кожного міцного здоров’я, щастя людського, всіх земних благ і Божої благодаті».
З національних меншин міста я помітив представників караїмів, татар, німців, жидів, греків, болгар. Голова Союзу польських караїмів, головна редакторка караїмського квартальника «Awazymyz» («Наш голос») Маріоля Абкович вважає, що це не лише один з найважливіших заходів, організованих українцями, але й постійна подія у житті національних меншин Вроцлава – тому всі хочуть тут бути: «Ми дружимо і багато спільних речей робимо. Це одне зі свят, яке відзначаємо разом з українцями, навіть якщо ми його не святкуємо», – каже вона.
– Вроцлавська кутя – це неймовірний досвід, на свято чекаємо весь рік, щоб зустрітися з українцями, лемками, караїмами, чехами, греками, болгарами та іншими найпрекраснішими людьми в місті. Це – доказ великого гарячого серця господарів, тобто наших вроцлавських українців, – констатував представник татар Муса Чахоровський, журналіст, поет, член Мусульманського союзу татар Республіки Польщі, член Союзу татар Республіки Польщі, заступник головного редактора двомісячника «Życie Tatarskie».
Господарями врочистості були голова Вроцлавського гуртка ОУП Ігор Саламон і почесний консул України Ґжеґож Дзік.
– Це велике свято в українській культурі, а національна меншина святкує його з великим серцем. Гості, виступи артистів – це створює надзвичайний клімат. Я думаю, що Україна має на Нижній Силезії велику силу. Ці культурні події зближують нас і показують, що українство в реґіоні добре розвивається. Для мене дуже приємно бути консулом України саме тут, у Вроцлаві, – підсумовує Ґ. Дзік, який цінує працю І. Саламона, а сам лише підтримує його дії.
Професор Ян Мйодек – не вперше на вулиці Руській з нагоди такої зустрічі:
– Ця врочиста подія вписується в мій постійний календар кожного року. Це щось чудове, що показує багатокультурність Вроцлава. Це найпрекрасніше, що мене до цього міста притягнуло з Верхньої Силезії – Тарновських Ґур. Вроцлав – місто людей, котрі до нього приїхали звідусюди. Не всі приїхали добровільно. Через кількадесят років, від 1945 р., тут усі дуже полюбили це місто. і ми всі в ньому дуже добре почуваємося. Я це відчував від початку – від 1963 р. Я буваю в гостях у вроцлав’ян, часто колядуємо: і десь з 20% репертуару становлять українські колядки та щедрівки, бо тут люди часто мають українське коріння.
Смакуючи вареники й борщ, гості дивилися художню програму, яку оформляли діти польського гурту «World Dance» та учні пункту навчання української мови з гурту «Будьмо», малий акордеоніст Василь Стебневський, Молодіжний хор «Аксіос» із Тлумача, група «Сімкропка», гурт «Дивограй» з Дніпропетровська, Молодіжний аматорський театр «Дебют», який представив вертеп. Театр засновано 2012 р., в ньому переважно студентська молодь з України, що навчається у Вроцлаві. Театр працює під опікою Почесного консульства України (зрештою, керівник бюро консульства є членом театральної групи). Режисер театру Андрій Мандзюк – це професійний актор Тернопільського та Волинського театрів, досвідчений режисер молодіжних і дитячих театрів. Тепер він – актор Театру юного глядача з Волімєжа та хорист додаткового хору Вроцлавської опери.
Можна сказати, що Вроцлавська кутя є певною формою подяки за минулорічну співпрацю громад і людей з українцями Вроцлава.
Йордан і ХІ Радісне колядування
«Во Йордані річці Одрі» – так можна би защедрувати, незалежно від того, як це незвично звучить. Проте українці Вроцлава стали постійною частиною місцевого краєвиду, а тому мешканців не дивувало те, що після богослужіння в греко-католицькому соборі Воздвиження Чесного Хреста вулицями міста йшла процесія на берег річки. Свято очолив владика Володимир та парох о. Андрій Михалишин, присутніми були, зокрема, вроцлавський митрополит Римо-католицької церкви, архиєпископ Мар’ян Ґолемб’євський, єпископ Вроцлавської дієцезії Лютеранської церкви Ришард Боґуш, протоігумен чину святого Василія Великого в Польщі о. Ігор Гарасим, ректор римо-католицької Митрополитської вищої духовної семінарії о. д-р Адам Лузняк. Кир Володимир освятив воду та змерзлих, зате радісних парафіян.
А увечері в рамках Днів єдності християн на ХІ Радісному колядуванні у Вроцлавському університеті, в прекрасному актовому залі «Леопольдіна» публіку тішили українські діти з «Будьмо», діти з вроцлавського садочка «Колумбус», які вирізнялися спонтанністю й невимушеністю – видно, що їх не блокують уявленою нормою поведінки – та садочків № 77 і № 10. З вертепом виступив театр «Дебют» і «Дивограй» з різдвяноноворічною програмою.
Отже, і Йордан, і колядування вписуються в екуменізм. На концерті публіку становили передовсім батьки, бабусі та дідусі, які прийшли помилуватися своїми потіхами. Українців було небагато, хоч це вихідний день. Невже «примерзли» до крісел перед телевізорами або комп’ютерами? ■
