Та – про що свідчать реалії, – відсоток таких футболістів, як і в подальшому тренерів та функціонерів – мізерний. Левова частка майстрів шкіряного м’яча, які є на футбольному полі трударями, так і залишається “в тіні”: їх не впізнають на вулицях, не беруть автографи, не копирсаються в їхньому особистому житті. Хоча всі вони так чи інакше допомагають своїм командам досягати успіху – чи то передачу влучну віддати, чи гол забити, чи просто “накрити” гравця команди суперника.
Коли ж приходить час “повісити бутси на цвях”, дуже мало хто потім знаходить себе в житті. Тренерами й селекціонерами стає крихітна часточка. Реалії такі, що хтось робиться до кінця життя інвалідом, хтось іде в бізнес, охорону; знаходить себе в таких професіях, що й до футболу жодним боком не прив’яжеш; хтось, аби знайти собі розраду в житті, прикладається до оковитої… А об’єднує таких людей здебільшого одна риса – їх забувають; де вони – ніхто не знає, і живуть вони так: або на самоті, або й помирають і про них потім ніхто й не згадує…
Мета нашого циклу матеріалів – висвітлити футбольне життя практично УСІХ без винятку футболістів, які виступали у вищій лізі чемпіонату України, починаючи з часу його започаткування, тобто від 1992 р. Для себе не ставимо розмежування в тому, чи досяг цей футболіст чогось у футболі, чи зіграв у вищому дивізіоні бодай одну хвилину. І в тому, сподіваємося, буде унікальність нашого задуму.
Акцентуємо увагу на тому, що будемо висвітлювати футбольне життя практично всіх, але не все повністю, бо відстежити за футбольною біографією, як і всім життям усіх – нереально. Так само, на жаль, поки що нереально охопити цією ідеєю першу та другу українські ліги, навіть попри те, що там грало багато цікавих і талановитих футболістів.
Матеріал про кожного з футболістів буде ділитися на чотири, на наш погляд, важливі частини: перша – коротенька біографія самого гравця, друга – де він грав, скільки, як і чого досяг у командах вищої ліги, третя – чим жив після того, як залишив український елітний дивізіон, і четверта, на наш погляд, найважливіша, – де зараз гравець і чим він живе.
З Божою поміччю ми розпочинаємо наш екскурс в історію.
В і д а в т о р а
Я, Олексій Комаровський, народився у селищі міського типу Калита, Броварського району, що на Київщині. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Понад дев’ять років, з перервами, працюю в українському спортивному виданні “Український футбол”.
За останній рік я надіслав у електронному вигляді понад 200 листів з пропозицією цього проекту на адреси різноманітних культурних, освітніх і політичних організацій української діаспори країн Західної та Східної Європи, Канади, США, країн Латинської Америки, Австралії та Океанії. З усіх адресатів відповів лише один – український тижневик “Наше слово” (Варшава, Польща)… Я дуже вдячний цьому часописові й особисто – його головному редакторові пану Ярославові Присташу.
