Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №12, 2013-03-24
Тот напис є на головні інтернетові сторінці Сойму ІІІ РП. Можна ся поплакати зо зворушиня, што він таки мудри, правда? Лем коли посмотриме на наши стараня, якоси ся мі видит, што ани ми суспілнист, ани нич не є по нашой волі.
Коли до Устя-Горлицкого в 90-х роках приїхала Соймова комісія до справ нацменшин з єй головом Яцком Куроньом, Ваньо Пупчик тримав транспарент з написом «Віддайте наши ліси». Од того часу минат юж праві 20 років, а Ваньови Пупчикові до гнес не оддали лісу. Хоц ма вшитки папери, починаючи од судового уневажніня «ожеченя» Президії Повітовой ради народовой (ППРН) в Горлицях про перенятя поукраїнского майна в селі Реґетів-Вижні і уневажнени відкликаня Державних лісів до Самоуправного відкликуючого колегіюм.
Справу В. Пупчик розпочав в 1992 році од зобраня вшитких документів. Найперше мусів удовіднити, же якисе майно по няньови зістало в Реґетові, тому вибрав ся до Сколишина, де перенесли судовий архів, і зо «старих» довічних книг зробив одписи. Потім геодета зо списаних нумерів ділянок зробив мапи і перенюс нумерацію на нови. Пізніше заклав справу в суді про спадок по вітцівским майні в Реґетові. Суд признав му спадок і його сестрі по половині. Тоти документи і вшитки залучники, потверджаючи, што належит ся му тото повітцівске майно, переслав до малопольского воєводи з проханьом уневажніня «ожеченя» ППРН в Горлицях. Воєвода «ожеченє» ППРН уневажнив і В. Пупчик попросив геодету о оновленя границ ділянок свого лісу і рілі в Реґетові, а писмом про виданя майна – Державни ліси і Повітове староство в Горлицях.
Од того часу зачала ся «тернова дорога» одкликань. Державни ліси не сут властителем майна (то значит лісів), власником є Державна скарбниця, а Державни ліси лем «ґаздуют» тим майном. Справа є так скомплікована і незрозуміва, же не розібрав би єй сам король Саломон. По нормальному розуміню, яко представник властителя повинен виступувати в даному місци староста повітови, бо він є представником властителя в Горлицях. Як він того не може, то над ним є воєвода – в тім припадку малопольскі, а як він не може, то над воєводом є в Варшаві міністер Державної скарбниці.
Але так не є. Хоч «власники» відповідно до Конституції РП – староста, воєвода, міністер Державної скарбниці, нич до того не мают. Они оддают покривдженому тото, што вкрала держава в 1947 р. А в каждим місци Державни ліси ся втручают на т.зв. «сторону» (термін юридичний). Кручки юридични на тото позваляют. Повіджте, як «воювати» з Державнима лісами, як тото підприємство урядує на обсягу 1/3 території держави! Найліпшим прикладом, як не оддати того, што ся вкрало, є Маґурскі парк народови, яки бив утворени розпоряджиньом Ради Міністрів з дня 24 листопада 1994 року (Dz. U. nr 126 poz. 618) на обсягу 199,62 км2 в полемківских лісах!
