Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №46, 2014-11-16
Українські біженці в Польщі протестують
Понад 150 мешканців Осередку для біженців у Ґрупі коло Ґрудзьондза в Куявсько-Поморському воєвідстві, який підлягає Головному управлінню з питань іноземців, на початку третьої декади жовтня запротестувало проти дуже неякісного харчування. Тут на добу призначають 9 злотих на особу. Харчує біженців зовнішня фірма, вибрана на конкурсній основі. Найімовірніше, до уваги бралася ціна. Звичайно, найнижча. А фірма хоче заробити… Мешканці готові у протесті голодувати. Дехто, особливо з-посеред громадян України, каже, що розпочав голодування. Прізвищ подавати не хочуть.
«Часто під’їжджають карети швидкої допомоги і забирають до лікарні, або допомагають на місці, насамперед дітям, – говорить російською одна з матерів і просить не подавати публічно її даних. – Ось картопляне пюре зі щурячим хвостом… На доказ цього – фотографія… Таке картопляне пюре їли і діти, і дорослі. Тепер усі мають понос. Дітей постійно болять животики. Так нас годують у Польщі…»
Мужчина, який теж просить не подавати його даних, підтверджує: «Найчастіше отруюються діти. І старшим це трапляється, але рідше, бо організми в них сильніші. Діти потерпають від харчового отруєння в середньому раз на місяць».
Серед біженців є коло двадцяти громадян з охоплених війною східних земель України. В осередку живуть українські сім’ї з малими дітьми і поодинокі особи. Більшість чоловіків – у призовному віці. На питання про призовний вік мужчин-біженців запитаний відповідає, що в охопленому війною реґіоні України військомати не працюють, отже нема кому оголошувати призову в армію… Чомусь не хочеться ставити питання і стверджувати, що без призову воюють добровольчі батальйони.
Годі почути ясну відповідь і на запитання, чому біженці не поселилися в якійсь іншій частині України. Нібито їх там ніхто не чекав.
Падає приклад Одеської області, яка мала відмовитися від прийняття декого з-посеред біженців. Але виявляється, що й у Польщі вони теж не бажані гості. На питання, чи Польща – це їхній етап на шляху до Західної Європи, у відповідь чути, що лише громадяни Росії, переважно чеченці, грузини та інші кавказці, туди прямують, а громадяни України шукають у Польщі безпеки і спокою…
Управління з питань іноземців уже зайнялося справою. Як повідомила речник установи Ева Пєхота, до осередку зразу ж виїхали два службовці для з’ясування справи.
«Розмови тривали дуже довго, – каже вона.– Працівники наші розмовляли з усіма іноземцями разом, а також і окремо, якщо була така потреба. Перше, чого забажали собі біженці, це змінити катеринґову фірму…».
«Однак 1 листопада, в суботу, ще не було конкретних рішень», – інформує Е. Пєхота. Голодування, як стверджує, не було, хоч говорить, що траплялися випадки, що деякі особи з-посеред українців відмовилися їсти обіди. Вони лише снідають і вечеряють. Біженці домагалися теж, щоб виплачувати їм еквівалент замість видавання харчів, що, на їх думку, враховують польські нормативні закони. Тимчасом еквівалент, як пояснює Е. Пєхота, можна видавати лише дітям у шкільному віці, які не можуть харчуватися, або особам, які користуються соціальною допомогою, але не хочуть перебувати в осередку.
Як виникає з кількості заяв у справах біженців, Україна цього року – на другому місці після Росії. Згідно з даними на кінець жовтня, біженці з України становлять майже 35% від загалу. Нині соціальною допомогою голови Управління з питань іноземців користується 1561 громадян України. Управління тепер веде 1213 адміністративних процесів з надання статусу біженця громадянам України.
Шанси українських громадян на статус біженця в Польщі дуже малі. Минулого року видано лише два позитивні рішення з надання статусу біженця, 5 – про надання т.зв. доповнюючої охорони і 8 – т.зв. толерованої.
Перед тим, як буде видане таке чи інше рішення, управління веде дуже прискіпливі дії з розпізнання ситуації, в якій знаходиться той чи інший біженець. Одними з критеріїв є хоча б так звані профілі: Майдану, Кримський, Східної України, Південної України, економічний, з огляду на побоювання переслідування за національними критеріями та багато інших.
Отже, якщо людина вирішує блукатися по світі, мусить пам’ятати народну мудрість: «Всюди добре, але вдома найкраще». ■
