Роман Кабачій ■ ПОДІЇ ■ 2011-02-02
Об’єднання українців Росії потребувало “перезавантаження”. Проте сумнівно, щоб це мало відбуватися за нинішнім сценарієм Кремля. Російська влада намагається ліквідувати слідом за Федеральною національно -культурною автономією українців Росії (ФНКА УР) також Об’єднання українців Росії (ОУР). Відбувається це на тлі постійних перевірок і вилучення майна Бібліотеки української літератури в Москві та при повній упевненості, що Київ залишиться байдужим до волань українців у РФ.
{mosimage} Варто сказати, що тиск на Федеральну національно -культурну автономію українців Росії розпочався ще 2009 р. Саме тоді прийнято постанову російського міністерства юстиції щодо перевірок діяльності некомерційних організацій. Дивним було те, що за скаргою одного громадянина на прізвище Журавльов почалася перевірка діяльності ФНКА УР, при чому її саму не попереджували про таку можливість. Внаслідок цього на початку 2010 р. розпочався судовий процес, а в грудні Верховний Суд РФ закрив Федеральну національно культурну автономію українців Росії. Через місяць таким же чином почали припиняти діяльність Об’єднання українців Росії. Ці організації були фактично однією під двома назвами, оскільки закони Росії досить жорстко підходять до того, щоб загальнодержавне об’єднання мусило мати як мінімум у половині реґіонів свої структури. закон про федеральні національно культурні автономії надавав більші права на субсидії з боку держави. За обома структурами стояв 70 -літній Валерій Семененко, який у ФНКА УР ділив головування з Василем Бабенком з Уфи (столиця Башкортостану).
Ще за президентства Віктора Ющенка моментально проведено зміну керівництва Бібліотеки української літератури в Москві, щоб тепер, маючи на посаді директора росіянку Наталю Шаріну, без жодного спротиву вилучати оргтехніку в “пошуках екстремізму” (останнім часом були три такі “рейди”, під час яких міліція кричала, що ці книги треба попалити). Проблема в тому, що бібліотека не є приватною власністю, а перебуває на балансі міста Москви, знаходиться у вигідному місці на Новому Арбаті. Тому можливі причини криються не лише в національному характері бібліотеки, а й простому зазіханні на територію та власність. Сама Шаріна, не дивлячись на те, що її при обшуках працівники міліції ображали та штовхали, політичного сліду проблеми вперто не бачить.
Для захисту бібліотеки Віктор Янукович… передав туди свої книги. Прем’єр же Азаров, виступаючи в ефірі 5 каналу заявив, що оскільки це не наша власність, можна лише поспівчувати й зайнятися створенням “дійсно української” бібліотеки в Москві. Що це може бути за бібліотека, можна судити за держзамовленням на книгодрукування за 2010 р., куди увійшли книги за редакцією спікера Верховної Ради Литвина, “спогади з Великої Вітчизняної” під титулом “Ніхто не забутий, ніщо не забуте”, Історія України за редакцією українофоба Петра Толочка та твір міністра Кабінету Міністрів України Анатолія Толстоухова “Харцизьк: час, події, люди”.
Про “дійсно українські” структури на чолі української меншості в Росії мріє напевно не лише прем’єр Азаров, народжений у Калузі. У ліквідації ОУР та автономії зацікавлені ті, кому не подобається їхнє керівництво. Приміром, як пише в “Независимой газете” редактор одного інтернет порталу українців Росії “Кобза” Андрій Бондаренко, владу давно дратував, і, на думку Бондаренка, небезпідставно, Валерій Семененко. На думку редактора, не варто було Семененко ві в Росії гучно кричати про перемогу під Конотопом військ Івана Виговського, принаймні обійти боком уже заплановані на 2011 р. урочистості, пов’язані з 70- річчям акта відновлення української держави у Львові (“оккупированном советском городе Львове”), та не оголошувати поразку Мазепи під Полтавою як перемогу.
Те, що в Росії неприхильно дивляться на українську меншість, яка не погоджується називати себе “хохлами” чи “хохлушками”, це зрозуміло. Тому ж таки Семененкові слухачка Радіо “Свобода” порадила “єхать в незалежную”. Проте навчитися компромісу з Кремлем теж було варто, зважаючи на цілковиту байдужість з боку київської влади. Ось і співголова ОУР Василь Бабенко закликав голів українських громад Росії “не робити й не підтримувати різкі політичні заяви, які не приведуть до вирішення проблеми, а лише спричиняться до її подальшого загострення”, розуміючи, що тепер уже махати кулаками не те що пізно, а й шкідливо. Однак, як далеко може зайти угодовство, без втрати власної тотожності, чи відвертого нехтування інтересами громади? Приміром, якщо подивитися на “суспільну діяльність” одного з найвідоміших українців Росії, сенатора від Костроми Василя Думи, у його поглядах особливо українства, крім прізвища, не залишилося. У своєму звіті для Департаменту Країн СНД Держдуми він вітає можливість надання державного статусу російській мові в Україні, скасування указів про Бандеру та Шухевича, а Голодомор бере в лапки.
Те, що Кремль услід за ФНКА УР таки ліквідує ОУР, – це ясно. Сил для її захисту не має ані керівництво, ані світове українство (тут варто додати, що світ як такий не має жодного впливу на Кремль, погодившись на енергетичний диктат Путіна). Україна ж не має навіть виразного бажання це робити. 24 січня речник МЗС Олег Волошин назвав неефективною роботу ОУР, фактично “зливаючи” росіянам Валерія Семененка і закликаючи обрати нове “авторитетне” правління. Можливо, це вихід з ситуації, коли Об’єднання українців Росії може зникнути зовсім (19 січня той же Волошин натякнув, що повна ліквідація ОУР “завдасть шкоди” двостороннім стосункам). Тож питання тільки в тому, наскільки “слухняним” виявиться нове правління.
З А Я В А
ПРАВЛІННЯ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ ТА ПРАВЛІННЯ ФЕДЕРАЛЬНОЇ НАЦІОНАЛЬНО КУЛЬТУРНОЇ АВТОНОМІЇ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ
Правління Об’єднання українців Росії та Федеральної національно куль турної автономії українців Росії змушені констатувати, що останнім часом вкрай ускладнилася ситуація навколо українських громадських інституцій у Російській Федерації.
Показником цього є прийняте Верховним судом рішення про ліквідацію Федеральної національно культурної автономії українців Росії – однієї з двох загальноросійських українських організацій, юридичне переслідування другої такої організації – Об’єднання українців Росії та події в Бібліотеці української літератури в Москві.
Причому, як випливає зі слів міністра закордонних справ Російської Федерації С. Лаврова, органи державної влади взяли курс на зачистку організованого українського руху в країні, підміну його знову створеними псевдоукраїнськими організаціями. З інтерв’ю міністра можна нарешті дізнатися про справжню причину ліквідації ФНКА УР – її нібито “політичну” діяльність (тепер бажаним було б зрозуміти, що саме міністр вважає такою діяльністю). До цього Міністерство юстиції РФ намагалося представити справу як порушення організацією формальних юридичних правил.
У цьому зв’язку вельми дивною виглядає оприлюднена інформагенцією УНІАН 16 січня ц.р. заява представника Міністерства закордонних справ України О. Волошина про те, що “МЗС України вже працює над тим, щоб допомогти українській громаді в Росії створити нову всеросійську впливову й ефективну громадську організацію, яка б захищала культурно -освітні та інші права етнічних українців, які є громадянами РФ. Українські дипломати в Росії в тісній взаємодії з громадськими активістами, які представляють українську діаспору, опрацьовують це питання. Недоліком ліквідованої раніше Федеральної національно культурної автономії українців Росії був низький рівень активності (!?) більшості її учасників”.
Правління ОУР та ФНКА УР уповноважені заявити, що в Росії вже понад 19 років працюють федеральні українські організації, що об’єднують понад 90 місцевих осередків з усієї Росії, та захищають права українців. Крім того, рішення про ліквідацію ФНКА УР не набуло законної сили і в цей час оскаржується у встановленому законодавством РФ порядку. У численних привітаннях, у тому числі МЗС України, неодноразово відзначалася велика робота, що її проводять ОУР та ФНКА УР саме в царині вирішення питань національно культурного розвитку українців Росії. Ніяких консультацій з представниками наших організацій ніхто не проводив, а втручання працівників МЗС України в організаційне життя українців – громадян Російської Федерації в такій формі є вкрай недоцільним і може призвести до небажаних наслідків. Очевидно, що подібна заява могла з’явитися лише в силу повної некомпетентності зазначеного працівника МЗС України.
Події в Бібліотеці української літератури в Москві насправді не мають ніякого відношення ні до української книги, ні до бібліотечної справи, ні до культури в цілому, а можуть бути зрозумілими тільки з огляду на зовнішньо і внутрішньополітичну ситуацію в Росії, характер її відносин з Україною, а також можливе намагання ліквідувати бібліотеку як українську. Для української громади в Росії вилучення літератури, читацьких формулярів, електронного каталогу, сервера бібліотеки, що не лише паралізувало діяльність даної установи, але й позбавило всіх прихильників українського слова права на задоволення їхніх культурно- просвітницьких потреб, є свідченням порушення прав українців у Росії.
У той же час не може мати ніякого виправдання психологічний і, що дуже прикро, фізичний тиск з боку представників правоохоронних органів і залякування керівництва бібліотеки, яке намагається просто виконувати свої обов’язки.
ОУР та ФНКА УР звертаються до органів влади Російської Федерації з вимогою припинити тиск на українські організації Росії та нормалізувати ситуацію навколо Бібліотеки української літератури в Москві – державної установи, яка покликана розвивати любов до читання, до української книги та української культури загалом.
Звертаємось також до Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства закордонних справ України, Світового конґресу українців, Української всесвітньої координаційної ради, світової та української громадськості з проханням допомогти українській громаді Росії у відстоюванні своїх прав та свобод.
Пропонуємо також обговорити зазначені події на черговому засіданні Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько- Російської міждержавної комісії.
Правління Об’єднання українців Росії
Правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії
м. Москва, 20 січня 2011 р.
“Наше слово” №6, 6 лютого 2011 року {moscomment}
