25.05.2018
Дамоклів меч асиміляції
Орест Лопата ■ ІНТЕРВ'Ю ■ №20, 2018-05-20 У розмові зі Стефанією Урбанською, вчителькою української мови в Банях-Мазурських (Вармінсько-Мазурське воєводство) вона певною мірою дає відповідь...
Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №36, 2022-09-04
В Банях-Мазурських 20 серпня відбувся фестиваль XI Барви української культури, організатором якого став місцевий гурток Об’єднання українців у Польщі (ОУП). На сцені виступило 11 ансамблів та солістів – разом понад 60 артистів.
Захід був присвячений війні в Україні та 75-літтю акції «Вісла». Голова гуртка Євген Нога, відкриваючи фестиваль, наголосив, що росія, атакуючи Україну, прагнула знищити її народ, мову, ідентичність та культуру.
«Але Україна вистоїть, бо народ, який вміє і прагне боротися за свободу, не знищити», – говорив Євген Нога.
Він певен, що у цей важкий час треба створювати такі умови у Польщі, щоб ті, хто мусив втекти від війни, почувалися тут, наче в рідній домівці. І бані-мазурський захід своїми талантами збагатили саме біженці: Марічка Притула, Єва Русин та сім’я Музиченків. На сцені також з’явився місцевий ансамбль «Надія» та його молодші спадкоємці, ансамбль «Зірка».
Опікунка гуртів, вчителька і самоврядниця Стефанія Урбанська підкреслила, що це зовсім інші покоління, з різним темпераментом. Відрізняє їх і мова – члени «Надії» ще пам’ятають українську з рідної хати, а з молодшими треба працювати з нуля.
«Однак найголовніше, що батьки ще хочуть відправляти дітей на такі заняття», – тішиться пані Стефанія.
За її словами, після фестивалю на уроках української мови учні його обговорюють, розповідають, що їм подобалося і що б хотіли змінити або додати. І навіть якщо ці дискусії відбуваються загалом польською мовою, вони мають все ж неабияку цінність.
Артистичні враження цього вечора забезпечили гурти «Друзі» та «Фенікс» і солісти Ігор Гайдаш, Амелія Куштала та наймолодша Юлія Карп. У вечірньому концерті взяли участь гості з Підляшшя – фолк-роковий гурт «Гойраки». До учасників свята з промовами і побажаннями звернулися: Лукаш Кулісь – війт ґміни Бані-Мазурські, Анджей Цьолек – віцестароста Голдаського повіту, Анета Лапінська – уповноважена воєводи у справах меншин, Ярослав Слома – голова Комісії нацменшин Сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства та Збишко Гомза – заступник голови Вармінсько-Мазурського сеймику.
Він розповів про свій останній виїзд до України з допомогою і заохочував до подальшої підтримки таких акцій: «Не лише мирне населення має великі потреби, але й перш за все армія. Саме вона захищає усіх нас від московської орди».
Під час заходу можна було придбати українські вишиванки та предмети ручного ремесла, які поблизу, у Венґожеві, виробляють гості з України. Організатори також підготували виставку з предметами щоденного вжитку часів акції «Вісла». Символічним вшануванням цієї трагедії став виступ ансамблю «Сусідойки». Його засновників – членів сімей Годованців і Лесиків – депортували з Буковця та Терки до околиць Лідзбарка-Вармінського на півночі Польщі.
В Банях-Мазурських вони виступили з сімейною капелою Васілевських та подружжям Моніки та Сергія Петриченків. Учасники заходу також могли побачити виставку про історію «Сусідойок». Роберт Васілевський із сімейної капели Васілевських відзначав, що, готуючи програму, присвятили її трагедії 75-річної давнини і теперішній російській агресії в Україні. Тому в репертуарі був твір 1914 р. саме про війну.
«Втім, свої виступи ми ґрунтуємо перш за все на традиції, яка має витоки в бойківській культурі. Після депортації вона практично перестала існувати у Польщі, і ми намагаємося її відтворювати», – розповів Роберт Васілевський. Ансамбль має власний сайт, на якому можна дізнатися більше про його історію, творчість та виступи.
Винятковим і приємним моментом свята став 10-й ювілей існування бані-мазурського ансамблю «Надія», членами якого є Наталя Жук, Єва Артимович, Вікторія Нога, Оля Борівець та Матвій Борівець. Частина з них – вже студенти, решта вчиться у середній школі. Про «Надію» кажуть, що це наче сім’я, в якій реалізували своє захоплення співом.
«Ми завжди були разом, а завдяки співу і виступам стали сміливішими. Більшість моїх гарних спогадів пов’язана з членами ансамблю «Надія», – каже Єва Артимович, яка зараз у Варшаві вивчає лісництво.
Її колега Оля Борівець, що вивчає будівництво у Ґданську, додала: «Не знаю, як би виглядало моє дитинство, якби не друзі з ансамблю. Більшість мого дитинства – це репетиції, спільні зустрічі, виїзди. Нас ніхто не примушував, ми просто займалися, бо любимо це».
Члени «Надії» під час заходу подякували своїм батькам, усім причетним до існування ансамблю та опікунці Стефанії Урбанській, яка, зворушена, підкреслила, що працювала з членами ансамблю змалку. Тішиться, що молодь і надалі хоче зустрічатися і разом виступати. Вірить також, що колись вдасться записати диск з піснями «Надії».
«Праця з ними – це був насправді файний час. Для мене як педагога додатковою приємністю стало те, що діти, співаючи, вивчали нашу рідну мову і культуру», – підсумувала пані Стефанія.
Бані-Мазурський захід вчергове показав, як культура може бути проявом солідарності з Україною та допомоги в її боротьбі з агресором.