Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №27, 2023-07-09
«Це було чудове, динамічне та яскраве шоу. Танці, спів, інструментальна гра – усе в найкращому виконанні. А ще дуже гарні костюми та хореографія», – саме такі відгуки можна було почути після XXVII Мандрівного фестивалю української культури в Колобжезі. Ці неймовірні відчуття глядачам подарували Академічний ансамбль пісні й танцю «Черкаський народний хор», гурт «Будьмо» з Івано-Франківська, «Duo-Vito» з Валча та «Горпина» з Ольштина. Глядачі зустрічали артистів оваціями й не відпускали їх зі сцени.
У цьому році, крім Колобжеґа, Мандрівний фестиваль завітав до Валча та Стшельц-Краєнських. Організатором події незмінно виступає Фонд «Просвіта» з Валча у співпраці з культурними установами окремих міст.
– Наш фестиваль мандрівний тому, що ми мандруємо майже всією Польщею. Нині ми в Західнопоморському воєводстві, але також відвідуємо Любуське чи Сілезьке воєводства. Ми їздимо чи не всією Польщею й усюди показуємо та пишаємося українською культурою. Часом нас запитують, чому організовуємо концерти, коли в Україні триває війна. Тоді відповідаю, що саме цими концертами ми боремося за українську культуру, українську мову та можливість подальшого їхнього розвитку, – сказав на відкритті Марко Сирник, голова фонду «Просвіта», організатор заходу.
Академічний ансамбль пісні й танцю «Черкаський народний хор» через війну не зміг приїхати в повному складі. У колективі виступає всього 60 артистів, а цього разу приїхало 35, зокрема танцюристи, оркестр й по чотири особи кожного типу голосу. Це один з провідних ансамблів України, який об’їздив цілий світ – як хоровий колектив він єдиний є лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка. Тож не дивно, що й колобжезька публіка, яка не відпускала артистів зі сцени, була захоплена виконавцями.
– Перед нами постали виклики: що сьогодні потрібно показувати світу – чи наше горе, про яке світ знає, а тим паче дружня Польща, чи нашу непобориму культуру? Ми вирішили привезти підбадьорливу, веселу програму, оскільки хотіли показати своїм друзям полякам й українцям, які мусили покинути Україну, та тим, які тут живуть споконвіку, що ми непереможний народ і що не втрачаємо сили духу. Кожен українець носить у собі генетичний код української культури, тому ми будемо показувати, що попри горе можемо бути щасливими та можемо процвітати. В українців незламний код, який іде від козаків, оця незборимість та непоступливість є також у нас, і хочемо це доносити світові, – розповідає Юрій Федоряка, директор Черкаської філармонії. Сьогодні артисти на культурному фронті та разом із ЗСУ борються з російськими окупантами, тому їхня програма надихає оптимізмом на нове життя й перемогу.
Від початку війни вперше за кордон із концертом поїхав гурт «Будьмо» з Івано-Франківська.
– Досить довго ми чекали, щоб приїхати до Польщі, й сподівалися, що нас тут будуть зустрічати гаряче, але не настільки гаряче, як у Колобжезі, – сказав після концерту захоплений лідер гурту та художній керівник Ростислав Коваль. – Ми повинні своєю культурою та мистецтвом передавати стан України, яка нині переживає важкі часи, тому в програмі обов’язково хотіли згадати про наших героїв, але також донести до слухачів підбадьорливий настрій.
Під час концерту можна було почути щирі оплески, спільне виконання пісень і неймовірну енергетику публіки, яка передавалася артистам.
– Я ходжу на всі українські концерти, бо Україна в моєму серці, хоча сам за національністю поляк. Найбільше люблю український фольклор – важко мені стримати сльози, коли дивлюся українські танці чи слухаю пісні, – розповідає вражений Збишек, який прийшов узяти автограф у членів гурту «Будьмо».
– Я дуже щаслива, що XXVII Мандрівний фестиваль української культури завітав до Колобжеґа. Для нас це можливість познайомитися з чудовою українською культурою, а для наших гостей з України – хоч на мить відчути багатство свого народу. Тому всім, хто опинився в Польщі лише на якийсь час, хочу побажати, аби вони якнайшвидше могли повернутися до своїх домівок, а для тих, хто тут вирішить залишитися, аби почувалися, як удома, – наголосила Анна Мєчковська, мер Колобжеґа.
