Ці слова з Євангелія стали провідним гаслом у зверненні Української греко-католицької церкви з нагоди дня міґранта, який відзначається на початку січня. Мали вони особливе значення для тих людей, що зібралися минулого року на Святвечір у ґданській парафії Св. Варфоломія і Покрову Пресвятої Богородиці, адже більшість серед присутніх становили громадяни України, які приїхали до Польщі на заробітки.
Далеко від рідного дому свята виглядають дещо інакше, бо в чужому оточенні не завжди можна розраховувати на зрозуміння і прихильність до “інакшості”.

І хоч новітні технології допомагають підтримувати контакти з найближчими, проте не замінити ними безпосереднього людського спілкування – саме воно створює неповторну атмосферу свят. Таку нагоду вирішила створити Ніна Падун з фонду “Перехрестя. Затока Ґданська”. Вона разом зі своїми помічниками зорганізувала міґрантів і заохотила їх до спільного святкування. Місцева парафія віддавна підтримує ініціативи цього фонду – саме в її світлиці знаходиться бюро цієї організації, тут теж збираються українські заробітчани щонеділі після літургії. Тому ідея міґрантів влаштувати спільний Святвечір теж зустрілася з повним зрозумінням, про це оголошували в парафіяльних повідомленнях.
Звичайно, перед і післяріздвяних зустрічей в українській громаді не бракує, але Навечір’я Різдва Господнього люди стараються святкувати вдома. Проте немало є таких, хто того вечора знаходиться далеко від рідної домівки – для них відчинила свої гостинні двері ґданська парафіяльна світлиця. Завчасу були приготовлені оздоби і традиційні страви, кожен приніс щось від себе, доклав часточку до спільних старань. Міґранти запрошували своїх друзів і знайомих, колеґ з роботи і працедавців: прийти міг кожен, хто мав таке бажання. Тому за святковим столом сіли разом українці і поляки, греко-католики, римо-католики, православні і протестанти – об’єднані очікуванням на народження Христа. Усіх зібраних і святкову вечерю поблагословив парох ґданської греко-католицької парафії отець митрат Йосиф Улицький. Розпочинаючи вечерю, присутні поділилися просфорою, освяченою напередодні в церкві. А потім усі разом співали українські колядки. Зустріч завершили спільною молитвою, відтак перейшли до церкви на Велике Повечіря з Литією.
Для українських заробітчан той вечір був особливий. Рідні традиції і звичаї нагадали їм про батьківщину. Та вони не одні в такій ситуації. Про це нагадують слова зі звернення УГКЦ: “Черговий раз мільйони українців будуть зустрічати Різдво в чужих країнах, поза власним домом, поза колом рідних. Це боляче і для них, і для їхніх близьких, і для Церкви, дочками і синами якої вони є. Вона є разом з ними в їхніх справедливих пошуках кращої долі та добробуту. У цей різдвяний час пригадується Пресвята Родина, яка теж була змушена шукати притулку в чужих краях. Ісус від самого народження пізнав труднощі життя міґранта. Натхнена словами Христа “Я був чужинцем, і ви мене прийняли” (Мт. 25, 35) – Церква намагається максимально послужити міґрантам. Адже всі ми разом є Церквою в повному значенні цього слова”.
Цього року міґранти з України у Ґданську теж ведуть приготування в парафіяльному домі, що знаходиться в провулку Св. Варфоломія, щоб на Святвечір не бракувало місця при столі для жодного подорожнього. Приходьте, з радістю вас привітають, щоб кожен почувався, як у себе вдома.

“Наше слово” №2, 15 січня 2012 року {moscomment}