Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2010-08-13
{mosimage}
Група з кількох десятків китаянок і китайців наприкінці червня “електризувала” Венґожево, а київських юних козачок і козаків з Дитячої хореографічної школи при Національному заслуженому академічному ансамблі танцю України ім. Павла Вірського з Києва там очікували як бажаного гостя. Як одні, так і другі заполонили публіку: китайці – уперше, а українці – чи не вдесяте.
{mosimage}
У ювілейному ХV Міжнародному фестивалі дитячих фольклорних колективів національних меншин взяло участь і дев’ять інших збірних учасників, серед яких були гурти “Інейнем” та “Сімге” з Вінниці, що представляли єврейський фольклор, однак заспівали також українських пісень. Як завжди гаряче, венґожів’яни і гості міста з ентузіазмом вітали Ансамбль українського народного танцю “Черемош”, який стояв у витоків цього фестивалю і до сьогодні є його співорганізатором разом зі Спілкою інтеґрації та культурного розвитку національних меншин у Польщі “Черемош”, Венґожівським центром культури та популяризації, Музеєм народної культури у Венґожеві та Управлінням міста Венґожева.
Ювілейне фестивальне свято тривало протягом трьох днів. Почалося воно останньої червневої п’ятниці хороводом вулицями Венґожева, а пізніше, після офіційного відкриття, – презентацією всіх колективів і дуже очікуваним концертом гостей свята: тобто китайського колективу “Qunxing Art Trouee” з м. Ланьчжоу та козачат із Дитячої хореографічної школи (на фото). Згадані гості в суботу виїжджали з концертами до інших місцевостей, зокрема до Елка. Ювілейний фестиваль закінчився велелюдним недільним ґала концертом на площі Волі.
– Щоб цей ювілей мав належну оправу, довелося виконати велику роботу, – говорить Володимир Денека, ідейний натхненник фестивалю і його головний організатор від самого початку. – Я запросив одні з найкращих колективів із Росії, з України, з Білорусі та з Литви. Цього року також не бракує виняткових учасників: зірки фестивалю – з Китаю і Шрі-Ланки. Думаю, що ідея свята – як і раніше – це презентація надбань національних меншин з усього світу (звичайно, не всіх відразу) й інтеґрація дітей, молоді та юнацтва, взаємна пошана до культури сусідів – як ближчих, так і дальших. Цього року ми не запрошували колективів, які мають статус нижче народного ансамблю. Цим відрізняється цьогорічний фестиваль від попередніх. Діти зі школи Вірського – це флаґман у хореографії для нас, українців. Це несамовиті діти. Їм від восьми до тринадцяти років, а вони вже показують таке мистецтво на сцені, що часом не ймеш віри, що так можна танцювати. Я з переконанням говорю, що це – один із найкращих дитячих колективів у світі. Програма, костюми, техніка, радість від того, що робиться – усім цим молоді українці зачарували кількатисячну публіку настільки, що деяким глядачам капали сльози з очей. Це було щось несамовите, і годі було б у це повірити, якби люди цього не побачили. Для мене це подвійна радість, бо я українець, і саме ми організовуємо фестиваль, і саме до нас приїхав найкращий ансамбль з України. Я радію, що Україна підтримує нас таким високим рівнем хореографічного мистецтва, – радіє В. Денека.
Якщо ж ідеться про китайців, то для оплесків вистачило б однієї екзотики, – каже В. Денека. Однак молоді артисти з- за китайського муру показали високе мистецтво. Іноді, що доводилося спостерігати на власні очі, це була неймовірна еквілібристика, перевтілювання на сцені, невловиме для людського ока. Як завжди, на висоті був і Ансамбль українського танцю “Черемош”, він черговий раз довів свою професійність, а його керівник і хореограф В. Денека не приховує, що це стало можливе завдяки виснажливій праці з молодими людьми.
Почесний патронат ювілейному фестивалеві надали Посольство України в Польщі та вармінсько- мазурський воєвода. Організаторів підтримав добрий десяток спонсорів, серед яких – Сенат РП та Управління маршалка Вармінсько -Мазурського воєвідства.
“Наше слово” №33, 15 серпня 2010 року {moscomment}
