Ігор Ісаєв, редактор Польського радіо ■ ПОДІЇ ■ №3, 2013-01-20
На прохання парламентського клубу «Громадянської платформи» (пол. PO) Сейм Польщі 3 січня не розглянув на пленарному засіданні ухвали про Акцію «Вісла». У грудні минулого року, як повідомляло «НС», ця ухвала пройшла перше читання на засіданні комісії національних та етнічних меншин. Комісія рекомендувала найвищому законодавчому органові Польщі включити до порядку денного документ, де говориться про те, що депортація 1947 р. була «порушенням основних прав людини», яку «Сейм РП засуджує».
– Була пропозиція виключити цей пункт з порядку денного, на що не було заперечень з боку сеймової президії, – так спікер Ева Копач обґрунтувала рішення.
Засудити політично Акцію «Вісла» демократичний Сейм РП намагається вже учетверте. Автор проекту, голова комісії національних та етнічних меншин, депутат владущої «Громадянської платформи» (ГП) Мирон Сич наголошує, що в момент запланованого другого читання «емоції були дуже сильними, тому останньої миті президія визнала, що було б добре, якби проект пішов на друге читання у трохи менш бурхливій атмосфері».
Заручники Волині
– Мені здається, що в такій бурхливій атмосфері добре було б, якби політичні партії дізналися більше фактів про Акцію «Вісла» і не робили її заручником подій на Волині, – продовжує М. Сич. Протягом останніх кількох тижнів у загальнонаціональних мас-медіа, у соціальних мережах та на форумах, вибухла дискусія стосовно оцінки Акції «Вісла» польським парламентом. Зокрема, висловилася низка політиків правої частини опозиції. «Не бачимо причин, щоб засуджувати Акцію „Вісла”, тим більше, що українці не хочуть засудити геноциду УПА», – заявив лідер «Права і справедливості» (ПіС) Ярослав Качинський.
Депутати ГП не мають застережень до ухвали, – наголошує М. Сич, – «наша партія чітко окреслює, що був скоєний злочин проти цивільних громадян Польщі, а в демократичній державі не можна виправдовувати застосування принципу колективної відповідальності».
Через застосування принципу колективної відповідальності 1947 р. вболіває й Станіслав П’єнта з опозиційного ПіС. Однак він, як і більшість його однопартійців, не бачить сенсу, щоб Сейм РП засуджував Акцію «Вісла»:
– Я вважаю, що Акція «Вісла», безперечно, була брутальною пацифікацією українського народу, під час якої застосовано принцип колективної відповідальності, проте у світлі геноциду, що його влаштувала УПА [на Волині] це була обґрунтована дія. І хоч рішення прийняла не польська держава, а комуністичний режим, такі дії, скеровані на захист польського цивільного населення, я вважаю розумними, – наголошує С. П’єнта. І застерігає: єдиної позиції ПіС щодо Акції «Вісла» – нема.
Рідкісну солідарність з антикомуністами Качинського показує пост-комуніст із Союзу лівих демократів (СЛД, пол. SLD) Тадеуш Івінський, який називає Сичеву ухвалу «суперечливою».
– Чимало поляків дивиться [на Акцію «Вісла»] крізь призму Волинської…, – тут Івінський затинається. – Не хочу казати «Волинської різанини» – скажу Волинської трагедії, яку під багатьма аспектами можна вважати за таку, що носить характер геноциду, – підкреслює він. І вболіває над тим, що з росіянами й німцями поляки якось миряться, а от з українцями – не сильно.
До голосу колеґ з опозиції приєднується член коаліції, депутат Польської селянської партії (пол. PSL) Францишек Стефанюк:
– Якщо ми й маємо ставити оцінку історичним кривдам, то спершу треба це зробити з геноцидом на Волині. У зв’язку з тим, що відбувалося в малопольських повітах після 1945 р., рішення про Акцію «Вісла» мусило бути прийняте. Уже два роки лежить проект ухвали, що встановлює 11 липня Днем мучеництва кресов’ян – і він не може дочекатися прийняття. А тут ситуацію випереджають на скількись там років і сягають до Акції «Вісла». Усе мусить відбуватися хронологічно, – стверджує Стефанюк.
Точної хронології засуджень, як і її вихідного та кінцевого пунктів, депутат найстарішої нині польської партії, що мала владу, зокрема, у міжвоєнний період, не подає.
Чи варто ворушити минуле?
Т. Івінський переконує мене: не варто повертатися до історії та змушувати, щоб Сейм нею займався:
– Порушення подібних питань не сприяє процесові поєднання, тим більше, що Сенат Польщі, який, щоправда, не має жодного значення, 1990 р., а пізніше президенти Польщі Александер Квасневський [2002 р.] і Лех Качинський [2007 р.] висловили вболівання через Акцію «Вісла», – роздумує Т. Івінський.
Слово «осудження», яке вживається в ухвалі, Т. Івінський вважає «надто міцним». Радить вживати висловлене президентами «вболівання».
Більш категоричною у своїх висловлюваннях є член комісії національних та етнічних меншин, депутатка ПіС Дорота Арцишевська-Мелевчик:
– Я абсолютно неґативно ставлюся до ухвали [про Акцію «Вісла»], бо ми, як політики, не повинні релятивізувати, писати чи кориґувати історію. Це завдання істориків, натомість такі ухвали – це політичні документи, – переконана депутатка ПіС.
Д. Арцишевська-Мелевчик ще кілька хвилин повторює арґументи, які я вже встиг почути від тих, з ким розмовляв раніше. Залишає «редакторові до дискусії» персональний аспект зацікавленості депутата Сича в ухвалі – мовляв, хоче таким чином реабілітувати свого батька. Відтак Д. Арцишевська-Мелевчик, здається, забуває свою тезу про те, чого політики робити не повинні, і чітко акцентує:
– Я хотіла б, щоб ми зосередилися на тому, що зустріло польський народ перед ІІ Світовою війною і в її ході, а також в період Польської Народної Республіки. Тут [різні] середовища досі чекають на пам’ятник, на відповідну ухвалу, що засудить Волинський злочин, на належну шану його жертвам, – каже вона.
Публіцист і колишній депутат Сейму Польщі Мирослав Чех нагадує, що подібну ухвалу, яка б засуджувала Акцію «Вісла», намагалися прийняти вже кілька разів. Проте, якщо раніше активний спротив цьому чинили посткомуністи з СЛД, то нині першість перехопили праві партії. Але арґументація – попри різне ідеологічне походження цих сил – залишилася незмінною:
– Комуністична влада 1947 р. не прив’язувала вирішення українського питання почерез депортацію до Волинської трагедії. [Засудження Акції «Вісла» Сеймом РП] свідчитиме про стан демократії в Польщі, дотримання прав людини, прав нацменшин, про ліквідацію наслідків комуністичної системи, – ділиться думкою М. Чех. Натомість антагоністам засудження трагедії, – наголошує він, – ідеться лише про те, щоб змусити українську сторону визнати волинські події геноцидом.
У черзі по реприватизацію?
Подібні рішення «мають далекосяжні політичні, міжнародні та суспільні наслідки», – переконує Д. Арцишевська-Мелевчик:
– Якщо Сейм РП та найвища влада держави приймає саме таку інтерпретацію [Акції «Вісла»], це викличе юридичні наслідки у вигляді претензій. Скажімо, [претензій] українців до Польщі. А я пригадаю, що ми, Річ Посполита, здається, уже всім виплачуємо відшкодування та віддаємо нерухомість. Так є нині в польсько-німецьких відносинах: а нашим «забужанам» на Сході ніхто нічого не повернув, усе [Варшава] відшкодовувала, – уболіває депутатка.
Я перериваю пані Арцишевській-Мелевчик, звертаючи увагу, що справа Акції «Вісла» є радше справою внутрішньої, аніж зовнішньої політики. Вона нервується й пришвидшує темп.
– Це один з аспектів, про який можемо дискутувати; інший той, чи виселення було обґрунтованим. Я вважаю, що воно було потрібне, бо так стверджували навіть громадяни України, яких переміщували. На жаль, переселення було єдиним методом запобігти більшій трагедії через зріст у силі пов’язаних з Бандерою формувань, які мордували польський народ, – тут пані Арцишевська-Мелевчик виразно підкреслює слово «мордували», характерно розтягуючи в ньому звук «р».
Перевіряю «Google»: серед переселених 1947 р. жодного громадянина України не зазначено. Зате підручник з історії ідеї чітко наголошує: право власності є одним з фундаментальних прав, що їх відстоюють консервативні партії.
Дивлячись у майбутнє
Поза політичним середовищем М. Сича, виразно й однозначно ухвалу в справі Акції «Вісла» підтримує лише «Рух Палікота». Пишу смс-ку його лідеру Янушеві Палікоту, питаючи про його ставлення до ухвали. Отримую відповідь: «Засуджуємо будь-яку форму насильства! Зв’яжіться в цій справі з депутатом Розенеком!». Анджей Розенек повторює слова керманича своєї партії й додає:
– Ми вважаємо, що [держава] до людей поставилася об’єктно, а виселення було нелюдським і негуманним. Ми – партія, яка більше намагається говорити про майбутнє й шукати того, що єднає народи, аніж того, що їх ділить, – наголошує він.
Дивлячись у майбутнє, М. Сич підсумовує:
– Надійшов час, щоб і Україна, і Польща, через 70 та 66 років після трагедій [на своїх територіях] уміли відважитися говорити про них, називаючи зло своїм іменем. Без огляду на те, в якій державі це зло було скоєне.
М. Сич акцентує, що проект ухвали про засудження Сеймом Польщі Акції «Вісла» – не відхилено, його лише відклали. І сподівається: те, що ряшівське відділення Інституту національної пам’яті кілька місяців тому розпочало розслідування у справі комуністичного злочину під час проведення операції, свідчить про певні зміни в Польщі. ■
