Паво Лоза ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №2, 2013-01-13
Odrzucając kłamstwo. Z historii oporu i opozycji antytotalitarnej w ХХ wieku, Ludwig Mehlhorn, Krzyżowe 2012, 288 s.
Щоб це зробити, а при тому мати духовну незалежність, необхідно: зберегти дистанцію до дійсності; мати уміння бачити несправедливість; мати цивільну відвагу ризикувати; вірити в силу людської солідарності; бути готовим самому признатися, що ти не є невинним. Завдяки таким крокам, на думку автора рецензованої роботи, діяча німецької опозиції Людвіґа Мегльгорна (він так і не дочекався видання цієї книжки), людина може чинити опір, потрібний, щоб зруйнувати диктатуру. Саме людей-борців автор вибрав для своєї книжки, у якій показано, з одного боку, людей, які були в антинацистській опозиції, а з другого боку – представників демократичної опозиції у Центрально-Східній Європі в післявоєнний час. Це суб’єктивно підібрані люди чи групи осіб, які діяли в опозиції до тоталітарних систем у ІІІ Рейху, НДР, Польщі, Чехословаччині та країнах СРСР.
У книжці знайдемо не лише їхні історії, але своєрідні есеї, різного роду спогади про них та архівні фотографії.
Це передусім портрет певної позиції людей, які жили в різних реґіонах світу в різний період, але єднало їх те, що вони йшли проти течії. Однак, як виявляється, такі люди жили з великою дистанцією до себе, знали, що відбувається в сусідніх державах.
«Думаю, що після того, що сталося в Польщі, лише останній дурень та негідник може повірити в московські ідеали», – писав у своїх спогадах Василь Стус після введення в Польщі воєнного стану 1981 р. Цей фраґмент наведений у книжці німецького автора.
Крім поета В. Стуса, якого радянська влада заборонила друкувати і який був позбавлений волі на дванадцять років, у книжці згадано теж інших дисидентів, правозахисників з України, які боролися з тоталітарною системою. Це радянський генерал-майор Петро Григоренко, який був причетний до захисту громадян депортованих народів, політичні діячі Левко Лук’яненко і Натан Щаранський, поет Юрій Литвин, мовознавець Валерій Марченко, публіцист Мирослав Маринович, письменник Микола Руденко, педагог Олекса Тихий. Вони переважно були або є засновниками й членами Української гельсінської групи.
Дороги до опозиції названих у книжці героїв є різними: деякі були членами тоталітарної системи і через якийсь час її відкинули, інші боролися з нею від початку. Книжка не є їхньою біографією, але допомагає зрозуміти їхній вибір, уявити собі, що означало жити у правді, за що приходилося їм заплатити нерідко найвищу ціну. ■
