Валерій Майданюк ■ УКРАЇНА ■ №3, 2016-01-17
Навесні 2014 року багато мешканців Донбасу, які кричали «Росія!», були переконані, що їхній промисловий реґіон годує всю Україну, тож позбувшись «українських утриманців», вони житимуть значно краще і багатше. Тепер, після активної фази бойових дій та окреслення лінії розмежування, жителям Донбасу випала можливість перевірити правдивість обіцянок московських маніпуляторів.
Блиск і злидні «ДНР»
Зондування сепаратизму на Донбасі почалося ще десяток років тому і виявлялося в переконанні місцевих жителів у «особливості» свого реґіону, який, на їх думку, будучи найбагатшим в Україні, страждав від несправедливого розподілу бюджетних коштів столичною владою. Серед люмпен-пролетаріату панувала думка, нібито левову частку податків промислових підприємств шахтарського краю Київ спрямовував західним областям, які жили за рахунок Донбасу. Такі настрої було вигідно підтримувати не лише російським медіа, які таким чином зіштовхували схід і захід України, але й місцевим чиновникам Партії реґіонів, які пояснювали бідність жителів реґіону не корумпованістю влади і розкраданням бюджету, а підступами Києва та галичан. Під час кремлівської диверсійної операції «Російська весна», яка мала повалити українську владу в південно-східних областях, проблему несправедливого розподілу реґіональних бюджетів штучно гіперболізували до рівня економічного суверенітету. Серед донеччан посіяли думку, що для реґіону вигідніше бути незалежним або ж у союзі з Росією.
На підтвердження цього кремлівська та сепаратистська пропаґанда наводила начебто й переконливі арґументи: реґіон багатий металургійними заводами, вугільними шахтами і хімічними підприємствами, має 5-мільйонне населення, корисні копалини. Добре розвинута транспортна інфраструктура: залізниці, порти Азовського моря, через які експортуватиметься індустріальна продукція, сучасний авіаційний транспортний вузол – міжнародний Донецький аеропорт. Стадіон світового рівня «Донбас-Арена» створював привабливі перспективи для проведення футбольних чемпіонатів європейського рівня. За словами сепаратистів, «ДНР» мала всі шанси стати розвиненою промисловою державою. Для місцевих мешканців, наляканих «київськими фашистами», про яких цілодобово розповідали російські телеканали, демонструючи фальсифіковані відео-сюжети, арґументи незалежності видавалися єдиним раціональним вибором.
Після утвердження сепаратистських псевдореспублік «ДНР» та «ЛНР», усупереч обіцянкам московських телеканалів, фінансове становище громадян зовсім не покращилося, а російські зарплати й пенсії так і не з’явилися. Більше того, не тільки рівень життя, але й саме життя громадян на Донбасі залишаються під питанням. Ціни на всі товари і продукти зросли удвічі-утричі, а на деякі товари подекуди в десятки разів. Багато людей живуть лише за рахунок гуманітарної допомоги, оскільки робочі місця скорочені або праці взагалі нема. Заводи і підприємства або зруйновані, або зупинилися через втрату економічних зв’язків з Україною, або росіяни вивезли їх на металобрухт у РФ. Безробіття стало масовим явищем, з окупованих «ЛНР» і «ДНР» виїхало більше як мільйон громадян. Міжнародні торгові мережі і банківські системи припинили працю в реґіоні, який перетворився на територію хаосу й беззаконня. Озброєні формування чеченців, російських козаків та місцевих «ополченців» здирають «мито» з підприємців, вимагаючи гроші за проїзд на дорогах, власників кафе та крамниць змушують платити данину. Життя стало нестерпним, а РФ, установивши контроль над реґіоном, не поспішає приєднувати Донбас до свого складу.
Цар, Бог і закон в одній особі
Після утвердження «ДНР» реґіон перетворився на територію хаосу, бандитизму і свавілля. Так звані «ополченці», де-факто, найманці збройних формувань бойовиків, почувають себе повновладними господарями окупованих територій. Їх привілеї і статус поза будь-якими сумнівами: вони тут і закон, і його джерела, і судді, і прокурори, і кати в одній особі. Вони визначають, як житимуть люди на окупованих ними територіях у залежності від власної волі або ступеня сп’яніння, установлюють загальнообов’язкові для всіх правила та норми. Наприклад, у Луганську бойовики російських козачих формувань улаштували публічні судилища і шмагання нагайками дівчат за носіння міні-спідниць, а також заборонили жінкам відвідувати бари, тому що їм це здалося «негідним для православних дівчат».
Погрожуючи зброєю, вони можуть забрати будь-який автомобіль «для потреб республіки», зайняти чужу квартиру чи безкоштовно взяти в крамниці все, що сподобається. Головним їхнім арґументом є: «Я за вас воюю!». Багато жителів Донбасу вже втратили своє майно і відчули на собі прихід «російських визволителів», однак бояться говорити про це вголос. Попри російську пропаґанду, жителі донбаських міст зовсім не раді таким «захисникам» і бояться з «ополченцями» зустрічатись, тому стараються не виходити ввечері на вулицю. Автомобілісти притискаються до узбіч, коли поруч проїжджає авто «ополченців». Адже будь-яка дрібниця, чи навіть погляд, що не сподобався п’яним, аґресивним та озброєним сепаратистам, може коштувати людям життя. Особливо бояться «ополченців» з кримінальним минулим, яких на Донбасі завжди було достатньо. У «ДНР» вбивці, грабіжники і ґвалтівники з «ополчення» можуть законно займатися своєю улюбленою злочинною справою, до того ж ще й отримувати за це чималу платню та користуватися статусом «героїв республіки».
Терор і страх стали буденністю життя мешканців реґіону. Навіть «керівники» так званих республік не можуть бути впевнені, що не попадуть у катівні озброєних бандитів, які керуються лише власним свавіллям, а не декларативними законами «Новоросії». Нещодавно до прокуратури України звернувся брат колишнього «міністра палива та енергетики „ДНР”» Є. Файницького, який працював на терористів «ДНР» і був запроторений до в’язниці. Сепаратистського «міністра» звинуватили у «проукраїнській, бандерівській, націоналістичній позиції», на цій підставі бойовики «прокуратури „ДНР”» провели слідчі дії і допити підозрюваного. Згодом рідні обвинуваченого отримали з Росії свідоцтво про смерть Файницького, в якому зазначено, що він помер. Документ був виданий у Ростовській області РФ, містом смерті вказано Донецьк. «ДНР» стала для місцевих жителів зоною свавілля різношерстих бригад бойовиків, аналогом чого може бути лише Сомалі.
Так, піддавшись російській пропаґанді, Донбас перетворився з перспективного і найбагатшого промислового реґіону України на територію злиднів, руїн, страху і терору, на сіру зону економічної ізоляції, не визнану ніким, навіть офіційною РФ. І найсумніше для жителів шахтарського краю є те, що тепер вирватися з «руського міра» буде значно важче, аніж туди необережно вступити. ■
