Задум важливий і цікавий, однак зустрічі нічого конкретного не вирішували: на них висловлювалися думки й зауваження на адресу України, а всі постулати залишалися нездійсненими. Тому виникло питання щодо доцільності такої форми консультацій дипломатів з українцями Польщі.
Під час обміну думок обговорювалося питання: чи така рада потрібна, а якщо так, то якою повинна бути її роль – координувати чи консультувати? Сама назва ради тут другорядна. Можна висловлювати свої думки, коментувати й навіть критикувати дії української сторони чи української громади в Польщі. Проте чи з цього щось виникає? Варто обговорювати й узгоджувати спільну позицію в питаннях, які стосуються всіх українців, незалежно від їх громадянства. Важливим здається вказати українським дипломатам на проблеми, які турбують українську національну меншину, напрацьовувати чутливість на справи громади. Так само українська дипломатія може сиґналізувати важливі для України питання, на які повинні звернути увагу українці Польщі.
Закінчила свою каденцію стара управа ради. Тепер час на висновки. Рада потрібна, але чи в такій формі, коли слухаємо себе, а після зустрічей забуваємо про обговорювані теми й чекаємо на наступне засідання, де знову повторюємо те саме? Під час останньої наради присутні дійшли до висновку, що краще обговорювати конкретні питання й шукати способів їхнього вирішення. Членами повинні бути голови українських організацій у Польщі й авторитетні представники громад. Хоч така форма консультацій не має юридичного закріплення в законодавстві, проте спільними силами й різними способами може впливати на дійсність, яка стосується українців у Польщі та позиції української держави в Польщі.
Насамкінець пригадаю, що така форма співробітництва української дипломатії з українським зарубіжжям, здається, – єдина у світі. Тож варто спільно будувати ефективну стратегію дій у справах, які стосуються двох сторін діалогу.

“Наше слово” №6, 5 лютого 2012 року {moscomment}