Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2009-12-03
{mosimage}
У Ґданську 21 листопада вже 33 раз проходив Молодіжний ярмарок, який організатори – Поморський відділ ОУП та Спілка української незалежної молоді – назвали “Ярмаrock Revolution”. З одного боку, на ньому мало бути традиційно ярмарково-музично, а з другого – революційно- сентиментально: цього року минає п’ять років від помаранчевого прориву на українських майданах. Однак, останню течію якось не надто експлуатували – не було жодної виставки, жодних світлин чи спогадів, а революційний помаранчевий колір майже зовсім не потрапляв у поле зору.
Певно таку бідність ювілейних форм заробили собі в Україні автори революції, спільні стежки яких вже давно й радикально розійшлися, перетворившись на гидке передвиборче протистояння. Хоча, треба відзначити, про революційні натяки організаторам ярмарку вдалося подбати іншим чином – захід відбувався в клубі на постіндустріальній території ґданської корабельні, що нерозривно пов’язана з ім’ям Леха Валенси та рухом “Солідарність”. Кому ж і тих символів було мало – той міг віднайти й сліди третьої революції, адже колишнім покровителем ґданського суднобудівельного заводу був Володимир Ленін, про що нагадувала пам’ятна дошка за широким і довгим ярмарковим баром. Якщо шукати козирі цьогорічного заходу, то ним напевно буде добір клубу – символічне місце, неординарне й зручне, яке дозволило прийняти усіх охочих до ярмаркування, не відправляючи їх з порога, як це траплялося минулоріч. При цьому і тепер можна було почути нарікання на тісноту і брак сидячих місць. Отже, невідомо чи при такому зацікавлені заходом організаторам в майбутньому не доведеться орендувати “Бальтік Арену” – у цьому ґданському стадіоні на чемпіонаті Євро- 2012 повинні зміститися вже всі охочі, навіть якби приїхали з батьками, дідусями, тітками, а то й солтисами чи президентами своїх міст.
{mosimage}Іншим плюсом цього найбільшого молодіжного заходу в Польщі є факт, що досі він не втратив свого “зустрічно -гуртуючого характеру”. Як і в минулому, так і сьогодні люди тягнуться сюди з різних куточків Польщі, а навіть спеціально на це свято на кілька годин приїжджають з- за кордону. Ярмарок дозволяє їм кинутись в обійми, розцілуватися (хлопців з хлопцями не виявлено, всі інші моделі – так), потанцювати, поспівати, випити й проговорити всю ніч. Добре також, що якийсь час організатори через ЗМІ намагаються притягнути до спільного святкування також не-українців. Певною проблемою може бути сьогодні назва “ярмарок” по відношенню до заходу. Звичайно, гріхом проти традиції була б його зміна, проте колись на ярмарках торгували волами і вином, збіжжям і продуктами металевої промисловості. Таке багатство асортименту мали й колишні українські ярмарки у Ґданську – були тут міні-театральні форми, різні вистави, кабаре, і, звичайно, охоплювала все музика. Але сьогодні залишилася, по суті, лише вона, і тому жаль, що ярмаркова барвистість десь зникла. Хоч не всі тужать за минулим: “Ми, місцеві, не уявляємо собі листопада без цього заходу. Він змінюється, але треба сюди приходити, підтримувати своє, пристосовуватися й полюбити те, що молоді пропонують”, – рекомендував ґданщанин пан Андрій.
Позитивним є також факт, що ярмарок надалі виявляється площею для дебюту – цього року засвітилися на сцені місцеві “Т-4” і дівоча “Кадарка”, а також вармінсько -мазурський десант: “Чорний мохер”, “Верес”, “Фервор”, підсилені “Білим Берегом” і “Irish”. Мирон Мацьопа (“The Ukrainian Folk”) цього разу не виконавець, а просто гість, але й ветеран ярмаркової сцени, відзначав, що тішиться музичною активністю молодих колег, бо це завжди розвиток української культури в Польщі. Важко з ним не погодитись, однак якщо послухати деяких з виконавців, то добре було б, щоб у цей розвиток влили дещо більше винахідливості – українська пісенна народна творчість напевно має більше цікавого матеріалу для обробки, ніж твори, які ледь не кожен українець чув ще в ранньому дитинстві. Мабуть, через це вже черговий раз найориґінальніше презентувався блюз по-лемківськи від “The Dollars Brothers” з Горлиць, не кажучи вже про “Перкалабу” – цьогорічного гостя з України, фахівців від музичного енерґетичного коктейлю. Отже, ярмарок – був, рок також, а на revolution, видно, треба ще трохи почекати…
“Наше слово” №49, 6 грудня 2009 року {moscomment}
