Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №42, 2012-10-14
У Лівадійському палаці в Ялті – саме там, де Сталін, Рузвельт і Черчиль ділили європейські сфери впливу, – у вересні відбулася IX Щорічна зустріч «Yalta European Strategy» (YES). Цього разу, схоже, YES стала винятково багатою на переговори, у ході яких українські політики, урядовці високого ранґу на чолі з президентом, експерти і журналісти мали можливість зустрітися з впливовими особами з усього світу. Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко в кулуарах форуму обіцяв, що до кінця року відбудеться ще й саміт Україна – ЄС. Проте, як бачимо з останніх подій, імовірність його проведення з кожним днем знижується.
Зустрічі YES у Криму стали невід’ємною частиною українського політичного життя. Це найбільший майданчик зустрічей та обміну думками. Його мета – сприяти інтеґрації України з Європою. Свого часу коментатори підкреслювали, що нова ініціатива ідейного натхненника заходу Віктора Пінчука – це спроба своєрідної самореабілітації в очах громадськості. Сьогодні аналітики характеризують форум як унікальне явище в українському житті. Варто зазначити, що до складу правління YES входять екс-президент Польщі Александер Квасневський, який є постійним гостем форуму, та євродепутат Марек Сівець.
Загалом у цьогорічній зустрічі взяли участь 200 гостей. Програма була дуже насичена – обговорювалися як проблеми політики та економіки, так й інновації та модернізації.І все ж закордонних гостей цікавила насамперед політична ситуація в Україні, те, в якому напрямку йде держава.
Своєрідний виклик для організаторів форуму – запрошувати щороку нових знаних представників світу політики. З огляду на погіршення відносин з ЄС нелегким став пошук партнера для президента Віктора Януковича. У підсумку вдалося запросити прем’єра Туреччини Реджепа-Тайїпа Ердогана. У певному сенсі цей вибір здавався цілком логічним, адже Туреччина не перший рік чекає у приймальні ЄС. Однак на цьому паралелі й завершуються. Туреччина – лідер реґіону, веде активну міжнародну політику й може при цьому похвалитися позитивними тенденціями в економіці.
Дискусію двох керівників назвали «Україна, Туреччина та майбутнє широкої Європи у ХХІ столітті». Як підкреслювали присутні, президент Янукович виглядав доволі бліденько на тлі турецького прем’єра, провінційність української політики була дуже помітною. Український лідер сконцентрувався на економічних проблемах, з якими стикається світ і які впливають на Україну, виразно втікаючи від політики. Натомість Р.-Т. Ердоган наголосив на міжнародній ситуації, викликах та ролі, яку прагне відігравати його країна в геополітичних процесах.
Минулого року Янукович запевняв гостей, що справа Юлії Тимошенко пов’язана з застарілим (радянським) карним кодексом, обіцяв ініціювати зміни до нього. Тоді слова президента сприйняли з розумінням та певними сподіваннями. Цим разом, мабуть, ніхто з шановних гостей не мав ілюзій щодо тенденцій в Україні стосовно демократії. Після de facto монологу президента (адже він не відповідав на питання модератора дискусії А. Квасневського) склалося враження, що офіційний Київ не розуміє очікувань ЄС і що говорити про взаємний діалог – щораз важче.
– Ми маємо деякі проблеми з вибірковим правосуддям в Україні, зокрема, щодо справи Тимошенко. Запитаю дуже стисло: яка ваша особисто європейська стратегія? Ви голосуєте за європейський вибір для України, за європейський напрямок, але хочемо почути вашу чітку позицію – які ваші кроки наступного місяця, наступного року? – запитав Квасневський. Однак Янукович зробив вигляд, ніби не зрозумів або не дочув запитання. «Шлях реформ – це шлях непростий. Але ми його долали й будемо долати», – ось так ледь не філософічно почав український президент.
Зрештою, про відсутність взаєморозуміння перед відкриттям форуму говорив єврокомісар з питань розширення та сусідства Штефан Фюле.
– Мені здавалося 2010 року, що наш сиґнал добре почули й зрозуміли. Я говорив: жодних компромісів щодо цінностей. Але, схоже, сенс загубився при перекладі. Скажу ще раз. Немає компромісу щодо цінностей! Нет компромисса по поводу ценностей! Чесно, я навіть не уявляю, як це можна було перекласти, якщо через два роки ми не розуміємо один одного, – цим разом для підкріплення своїх слів комісар повторив сказане, перейшовши з англійської на російську, а потім і на українську. Шкода, що український президент не мав можливості почути ці слова.
Отже, залишилося враження, що Київ знову веде монолог. Здавалося, після виступу Януковича гірше вже не могло бути, а втім… Одна з дискусій була присвячена справі Ю. Тимошенко. Це зрозуміло, адже резонанс від справи у світі та в контексті українських виборів – величезний. Головним гостем дискусії був зловісний прокурор Ренат Кузьмін, якого від табору влади підтримувала Інна Богословська, одна зі спікерів Партії реґіонів. До розмови запросили радника Ю. Тимошенко Григорія Немирю та депутата Європарламенту Маріо Давіда (Європейська народна партія). Для унаочнення проблеми Немиря вивісив на столику біля прокурора футболку з фотографією Тимошенко за ґратами. На Кузьміна це не справило жодного враження, з кам’яним обличчям він слухав дискусію, зазначивши, що висловиться наприкінці. Пані Богословська, між тим, відома експертка з європейського законодавства, рішуче доводила, що Тимошенко мала би сидіти за скоєні злочини в 11 країнах ЄС, адже в тамтешніх карних кодексах існують подібні до українських статті. У відповідь Маріо Давід сказав: «Якщо в нас немає спільних цінностей, забудьте про асоціацію, про зону вільної торгівлі, про візове питання».
Наприкінці відізвався й Кузьмін, підкресливши, що «єдина людина, з вини якої Тимошенко перебуває за ґратами, – це її захисник у суді, який не дав своїй підзахисній жодного шансу залишитися на волі». Прокурор додав: «Ніхто не має права піддавати сумніву законність рішення суду, а тим більше в образливій формі відгукуватися про судову систему. А деякі політики знущаються над Україною, називаючи найбруднішими словами ті святі речі, на яких ґрунтується держава». І, щоб знищити будь-які сумніви стосовно подальших намірів української влади та української незалежної судової системи, прокурор підсумував: «Ми налаштовані пред’явити екс-прем’єру нові звинувачення».
Як бачите, європейські політики та експерти вкотре переконалися у своїх поглядах щодо намірів української влади. З іншого боку, такі діячі, як Ш. Фюле чи міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт, підкреслили, що Європа не відвертається від України, але тільки Київ повинен вирішити, якою дорогою йому йти. Подібну позицію висловила й екс-держсекретар США Кондоліза Райс, наголошуючи, що США і далі зацікавлені Україною, проте в оцінці Вашинґтона переважає занепокоєння українською ситуацією.
Президент Янукович сказав, що після парламентських виборів ставлення ЄС до України зміниться. Поживемо – побачимо. До виборів залишилося кілька тижнів. ■
