Футбольний чемпіонат Європи міг би стати чудовою візитною карткою для України. Проте – не стане. Буде море випитого українського пива, кілька мільйонів проданих сувенірів китайського виробництва – от і все.

Метою цієї статті не є ані вибілювання Польщі, ані очорнення України. Польща має свої проблеми з підготовкою, а для кращого візерунку України вона зробила теж більше, ніж українська влада на це заслуговувала. І саме про українську владу, а не країну загалом, піде мова. Прості українці дуже часто виявляли гідну поваги та заохочення ініціативу, яка сприймалася мов горох об стіну.

Як відомо, триває дискусія, бойкотувати чи не бойкотувати українську частину чемпіонату. Чи була б така дискусія, якби президент Янукович виконав обіцянку для західних лідерів та знайшов можливість випустити Юлію Тимошенко з в’язниці? Ні, екс-прем’єр України досі в тюрмі. Чи з’явився б скандальний документальний фільм ВСС про екстремістських та расистських українських уболівальників, якби не сиділа Тимошенко в тюрмі? Навряд, але комусь дуже хочеться якщо не насолити українській владі безпосередньо, то економічно, закликавши вустами – вдумайтеся – колишнього капітана збірної Англії не їхати в Україну, бо там расисти. Чомусь вони не боялися расизму два роки тому в Південно-Африканській Республіці, де він культивувався десятиліттями. А тут бач… Чи були б пропозиції відібрати Україні право приймати Євро, якби влада України дослухалася вимог припинити брутальне винищення бездомних псів у містах-господарях Євро? Ні, навіть останніми днями перед Євро було чути про розсипану по парках у Києві отруту, від якої гинули як безпритульні, так і домашні пси, яких вивели погуляти…
В економічному сенсі держава Україна витратила значно більше коштів, ніж вдасться “відбити” чи заробити на самому чемпіонаті. Громадський активіст Юрій Романенко на своїй сторінці в мережі Фейсбук провів приблизні підрахунки, за якими Україна як мінімум утричі менше отримає від вкладеного. При цьому віце-прем’єр Борис Колесников твердить, що тільки на туризмі Україна заробить від 1,3 до 1,5 млрд. доларів. Українські організатори Євро наголошують, натякаючи на власну економність, що Україна витратила на чемпіонат у сім разів менше державних коштів, ніж Польща ($ 5 млрд. до $ 34 млрд.), упускаючи, що левова частка польських інвестицій – це вливання Євросоюзу (приміром, з 4 млрд. злотих, у які обійшлася частина окружної дороги Вроцлава, 3 млрд. – дофінансування ЄС). Варто зазначити, що в даних, які виступають у видатках на дороги, стадіони та інше “озеленення” збагатилися сотні українських чиновників, отримуючи так звані “відкати”, – нелеґальний процент від наданого державою ґранту на освоєння коштів безпосередньо для чиновника. Недержавні кошти, вкладені в розвиток інфраструктури до Євро 2012, складають ще приблизно $ 6 млрд.
Коли навіть державні кошти в Україні розкрадаються, їх нестачу сплачує український народ. Яскравим прикладом цього правила стала закупівля для “Укрзалізниці” швидкісних поїздів Hyundai, Škoda для курсування поміж містами-господарями на маршрутах Київ – Львів, Київ – Донецьк, Київ – Харків та Донецьк – Харків і Донецьк – Дніпропетровськ. Ці поїзди (про закупівлю яких домовлялася ще помаранчева влада, що дуже дивно, зважаючи на присутність в Україні Корюківського вагонобудівного заводу в Кременчуці, котрий виготовляє нові потяги для київського метро), попри свою вражаючу для української колії швидкість, витіснили з графіка руху більш дешеві нічні потяги, що викликало обурення пасажирів. Крім того, ціна проїзду в таких поїздах неправомірно завищена – квитки другого класу коштують 200-300 грн., першого – від 300 до 500 грн. Більше того, навіть на фірмовий поїзд 91/92 Київ – Львів “Львів”, дуже зручний для поїздок, ціна після того, як зі скандалом графік його руху повернули в той самий час (“Укрзалізниця” пропонувала відправлення потяга о 16-й годині з Києва і прибуття до “свіженького” Львова о 4-й ранку, коли громадський транспорт ще й не думав прокидатися), ціна в купе підскочила на 100 грн. і тепер підпирає планку в 300 грн. Щось помінялося? Ні, просто тепер треба заплатити за купівлю нових потягів, які ще невідомо як себе поведуть на українській широкій колії.
Не склалося в Україні і з візуальним представленням Євро 2012. Якщо за вибір ляльок-символів Славека й Славка співвідповідальна також Польща, то чи не можна було роззирнутися навколо і не замовляти ескізи цих ляльок в далекій фірмі з Брюсселя? Львівський художник Кость Лавро в листопаді 2010 р., коли були представлені Славек і Славко, показав свої талісмани: Кіт і Кот, котрі навіть сподобалися Маркіяну Лубківському, одному з організаторів з української сторони. Далі “сподобалися” справа не пішла. Вже після представлення офіційних символів в Інтернеті почали розповсюджувати комікси коломийських художників Віталія Юрасова та Ігоря Бежука про пригоди Яся та Івася – набагато ближчих національним уявленням героїв. Нині вже надруковані перші збірки цих коміксів. Натомість український офіційний гімн до Євро 2012 “Україна футбольна держава…” виявився тотальною нудотою, на тлі якої польські бабці з Білгорайщини виграють однозначно. Оцінки в стилі “лайно” – найлегше, що можна прочитати під цим роликом в Ютуб. Провідні українські музики не лишилися в боргу, відзнявши колективний ролик, набагато виграшний “Вболівай!” Окремі пісні до Євро приготували Гайтана і Джамала. Чому так сталося? Як завжди – чиновники вирішили все потайки.
Але навіть те, що їм приносять на блюдечку, українські бюрократи від влади бачити не воліють. На зламі 2011 і 2012 р. в Інтернеті почав гуляти проект схеми громадського транспорту Києва простого столичного хлопця Ігоря Скляревського (як сам пояснив, “психонув і намалював”). У ній гнучко (природно) були показані три лінії метро, лінії швидкісного трамваю, міської кільцевої електрички, вокзалів, стадіону. З хлопцем зустрілися в Київській міськадміністрації, сказали, що “приймуть до уваги” його пропозицію (і не тільки до розміщення в метро, а й по Києві для кращого орієнтування в місті), і все. Навесні на дверях вагонів метро були розліплені неоковирні схеми українською та англійською мовами, де й натяку не було на пластичність схеми Скляревського. На Фейсбуку Ігор створив окрему сторінку, до якої закликає долучатися: “Ми розробляємо єдину систему орієнтування в Києві, яка допоможе киянам та туристам краще орієнтуватися в публічних місцях та в транспорті, і яка, ми віримо, прийде на зміну тому каліцтву, яке оточує нас зараз”.
Основний висновок: проблема не в людях, проблема у владі, яка присмокталася до годівниці під назвою Євро 2012 і ніяким чином не бажає визнати, що до народу, на гроші якого працюєш, треба дочуватися, більше того – з ним співпрацювати.

“Наше слово” №24, 10 червня 2012 року {moscomment}