Розмовляли Григорій Сподарик та Ярослав Присташ ■ РОЗМОВА ■ 2011-05-05
{mosimage}
Розмова з президентом Світового конґресу українців (СКУ) Евгеном Чолієм
Перебуваючи в Польщі, Ви провели ряд зустрічей – не лише з місцевими українцями, але також з маршалком Сейму РП Ґжеґожем Схетиною чи євродепутатом Павлом Ковалем. Чи на зустрічі з маршалком Ви обговорювали проект постанови, винесений Польською народною партією (пол. PSL) про встановлення 11 липня Днем пам’яті про мучеництво кресов’ян?
–Евген Чолій: Я мав зустріч з головою делеґації Європейського Парламенту до Комітету парламентського співробітництва Є-С Україна Павлом Ковалем, під час якої обговорив питання щодо євроінтеґрації України.
У зв’язку з головуванням Польщі від 1 липня 2011 р. в Раді Європейського Союзу я заторкнув це ж питання і на зустрічі з маршалком Сейму Польщі Ґ. Схетиною.
У той же час я подякував йому за справедливе рішення польських владних структур повернути Народний дім у Перемишлі Об’єднанню українців у Польщі, звернувся з проханням надати відповідну фінансову підтримку на ремонт цього приміщення, висловив вдячність за визнання Польщею 2006 р. Голодомору 1932 33 рр. в Україні геноцидом українського народу, а також закликав Сейм Польщі не схвалювати проект резолюції від 4 березня 2011 р. у справі подій на Кресах, оскільки це загострить відносини між українським та польським народами та викличе ряд заяв з України щодо кривд, завданих українському народу з боку Польщі. Я також сказав, що таке загострення відносин не буде на користь нашим народам.
“НС”: Багатьох, в тому числі СКУ, хвилює ситуація українців у Росії, а особливо адміністративний тиск на такі організації, як Федеральна національно -культурна автономія українців Ро сії (ФНКАУР), Об’єднання українців Росії (ОУР) та на Бібліотеку української літератури в Москві. Які з цього висновки для діаспори і що говорить реакція на ці проблеми про сучасний офіційний Київ?
– Росія, всупереч її міжнародним зобов’язанням щодо захисту та задоволення людських і національних прав своїх меншин, свідомо й послідовно придушує національний розвиток української меншини. Як приклад, наведу звинувачення, які Міністерство юстиції Російської Федерації винесло на адресу ФНКАУР, закидаючи, що її співголова порушив закон, зокрема, тим, що: узяв участь у публічному виступі на радіо “Свобода”; був співорганізатором проведеної в Москві Міжнародної науково -практичної конференції на тему україністики Росії та керував заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору. Ці звинувачення, які вже за своєю суттю порушують людські та національні права української меншини, було використано як офіційну підставу для подачі позовної заяви про ліквідацію ФНКАУР.
СКУ порушив питання про ганебні наміри російської влади ліквідувати українські громадські організації в Росії, ФНКАУР та ОУР та припинити діяльність Бібліотеки української літератури в Москві як у своїх листах і зверненнях до владних структур України і Росії, так і під час зустрічей з представниками Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Європейського Парламенту, яким було передано з цього приводу три відповідні Меморандуми. Ці Меморандуми СКУ направив і до інших високих міжнародних організацій, які також закликав відреаґувати на неприпустимі дії Росії та захистити людські та національні права української національної меншини в Росії.
Звичайно ж, в цьому випадку на захист української діаспори також повинна була б виступити і Україна. Але, на жаль, реакція її нинішніх владних структур була невідповідною.
Як Ви оцінюєте ствердження українських державників про те, що Україна разом з представниками російської влади ініціюватиме створення нової української організації в Росії?
-Прикро, що нинішні владні структури України, замість того щоб захистити українські інституції, своїми заявами та коментарями фактично стали на боці Росії. Це підтверджують неґативні висловлювання МЗС України на адресу ФНКАУР і ОУР, а також ініціатива МЗС створити в Росії нову українську громадську організацію, що з’явилися саме тоді, коли ФНКАУР і ОУР відстоювали перед судами Росії право на продовження своєї діяльності. Я вважаю неймовірним, що владні структури України заявили про ініціювання відносно створення нової української громадської організації з тією владою, яка намагається ліквідувати в Росії українські організації.
СКУ закликав МЗС України припинити критику українських організацій та натомість стати на їхній захист. А також пригадав, що всілякі ініціативи про створення українських неурядових організацій у діаспорі повинні виходити від українських громад, а не від урядових структур.
Мабуть, це не єдині зауваження, які діаспора висловлює у бік української влади?
-СКУ реаґував на те, що з приходом до влади президента Віктора Януковича було радикально змінено державну політику України, що шкодить її розвитку. Це можна було відчути вже у день інавґурації новообраного президента, який проіґнорував українські Церкви, запросивши Московського патріарха Кирила очолити урочистий молебень та отримавши від нього благословення. У цей же день з сайту президента було вилучено розділ про Голодомор. Нові владні структури прийняли явно проросійський курс та швидким темпом почали повертати Україну до совєтського режиму, що побудований на порушенні верховенства права, непошани до прав людини, на цензурі слова, використанні судівництва для просування політичних питань та переслідуванні опозиційних сил.
Про проблеми і необхідні для вирішення питання СКУ говорить здавна, проте ані колишня, ані теперішня влада не встигає до них віднестися.
-З початком нової каденції у 2008 р. СКУ намагався налагодити більш структуроване партнерство з Україною. З цього приводу СКУ підписав з попередніми владними структурами України 4 Меморандуми співпраці в таких важливих напрямках, як забезпечення захисту інтересів закордонних українців, підвищення позитивного міжнародного іміджу України, збереження та популяризація української мови в діаспорі та в Україні, визнання Голодомору 1932 -1933 рр. в Україні геноцидом українського народу, сприяння в реалізації євроатлантичних прагнень України, та в питаннях культури і спорту. Відтак ці Меморандуми були частково втілені в життя.
У червні 2010 р., зважаючи на великі зміни щодо державної політики України, провід СКУ представив президенту Віктору Януковичу Меморандум СКУ про важливі питання, що стосуються України та української діаспори, в якому порушив низку питань, що зокрема торкаються антиукраїнських та антидемократичних дій нових владних структур України та звернувся з питанням щодо становища вже підписаних Меморандумів співпраці.
Незважаючи на запевнення президента В. Януковича під час зустрічі, за цей час СКУ не отримав остаточної відповіді на свій Меморандум. Ми тільки одержали в серпні минулого року лист від заступника глави Адміністрації президента України Ганни Герман. В ньому йдеться про те, що питання, порушені в Меморандумі, будуть проаналізовані під час підготовки Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р. та що нас поінформують про результати проведеної роботи. Від того часу жодної додаткової інформації на адресу СКУ не надійшло.
Зараз говорите про програму співробітництва України з діаспорою, яку було розроблено на строк до 2010 р. Чи Вам щось відомо про її продовження?
-Нам відомо, що термін попередньої програми вже закінчився та що Кабінет Міністрів розглядає Державну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р. Однак дивно, що, незважаючи на те, що ця програма стосується закордонного українства, владні структури України не зверталися до СКУ ні в справі аналізу ефективності програми, яка вже закінчилася, ні в підготовці нової.
На основі своїх зустрічей та переговорів – що можете сказати про актуальний підхід Європи до України? Не так давно в Польщі дискутували про перевтому від “української невирішеності”, – мовляв, в якому напрямку повернути державу, – і потребу переорієнтування пріоритетів польської зовнішньої політики.
-Протягом моєї березневої подорожі до Європи, під час якої я виступив на XVI Засіданні Комітету парламентського співробітництва ЄС Україна у Брюсселі, зустрівся з високопосадовцями Європарламенту та з маршалком Сейму Польщі, я відчув, що представники міжнародного співтовариства розуміють, що євроінтеґрація України є корисною як для України, так і для Європи, а також зацікавлені, щоб Україна мала більш стійкий європейський курс. Тому я закликав їх краще інформувати щодо проукраїнської політики, яка сьогодні не доходить до населення України достатньо ефективно.
Якщо так – то постає питання: чи діаспора через заяви або меморандуми має якийсь реальний вплив на Україну?
-Вважаю, що наші заяви і меморандуми чітко й арґументовано представляють позицію СКУ щодо різних важливих питань, які стосуються України і української діаспори. Вони стають ще більш впливовими, коли співпадають з думками, які висловлюють лідери держав та високі міжнародні організації, як наприклад, заяви уряду США та президента Європейського Парламенту про переслідування опозиції та оцінка верховним комісаром у справах національних меншин ОБСЄ законопроекту Про мови в Україні, який може послабити державну мову.
Ще одним прикладом є візит до України прем’єр- міністра Канади, який відбувся у жовтні минулого року. Під час зустрічей з владними структурами України прем’єр- міністр Стівен Гарпер ствердив, що Канада є надійним партнером України та заявив, що вона продовжуватиме підтримувати її за умови дотримання нею принципів миру, демократії і свободи. Він також наголосив, що парламент Канади прийняв закон про визнання Голодомору 1932 -33 рр. геноцидом українського народу.
Тому вважаю, що СКУ та його складові організації повинні і далі співпрацювати з урядами свого поселення та з високими міжнародними інституціями, щоб сприяти більш демократичному та європейському курсу України.
Які основні проблеми, на Вашу думку, зараз мусить долати світове українство?
-Одною з найсуттєвіших проблем для всіх діаспор є асиміляція. І українська діаспора в цьому випадку не виняток.
До найважливіших чинників боротьби з цим явищем в першу чергу належить організованість самої діаспори. Тому об’єднуючи у своєму складі українські організації із 32 х країн світу, СКУ веде велику працю, насамперед у збереженні української національної ідентичності за межами України.
У той же час до великої міри темпи асиміляції залежать і від політики країни проживання. Тому СКУ всіляко заохочує керівництва держав проживання української діаспори дотримуватись своїх зобов’язань відносно національних меншин, в тому числі й української, та давати їм можливість плекати національні надбання свого народу.
СКУ також заохочував Україну допомагати своїй діаспорі зберігати українську національну ідентичність.
“Наше слово” №19, 8 травня 2011 року {moscomment}
