Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2009-09-10
{mosimage}
Навколо ідеї максимального відкриття польсько-українського кордону отець Степан Батрух гуртує організації, представників державної і місцевої влади та звичайних людей.
Цьогорічне “добросусідство” відбувалося 29 і 30 серпня вже вшосте, цим разом у польському Крилові та українських Кречеві й Нововолинську. Напередодні в селі Лісках вшановано пам’ять о. Мирослава Ріпецького, у селі Білостоку відправлено панахиду на могилах воїнів УПА, а 28 серпня в Корчмин і Стаївку на празник Успіння Пресвятої Богородиці прибули звідусіль люди до каплички на польсько-українському кордоні.
Щоб кордон об’єднував
Під час крилівсько -кречівського свята люди переходили в сусідню країну понтонним мостом, з обох кінців котрого знаходилися тимчасові пункти перетину кордону. Для багатьох, у тому числі й для офіційних осіб, вони виявилися непробивною стіною. До сусідів не міг піти той, хто забув свій закордонний паспорт, а у випадку громадян України додатковою перешкодою був брак візи: “Мета нашої зустрічі – зробити все можливе, щоб люди могли вільно перетинати польсько-український кордон. Порожніми будуть наші слова, дискусії та заяви, якщо ми цієї мети не досягнемо”, – говорив у Кречеві о. С. Батрух і заохочував підписувати Крилівську декларацію добросусідства, у якій, зокрема, є заклик: “Українці й поляки, (…) доведімо, що кордон нас об’єднує, а не розділяє! Доведімо, що ми живемо в наших спільних малих вітчизнах, що взаємно проникають і збагачуються навзаєм. У наших спільних інтересах є потурбуватися про те, щоб кордон Європейського Союзу на Бузі не став кордоном нового розмежування”. У рамках Європейських днів добросусідства відбувся Форум транскордонної співпраці, була екуменічна молитва, організовано виступи польських та українських гуртів, виставки та презентації підприємств, ярмарок ремесел, футбольний матч та низку інтеґраційних заходів. Учасники дискусій обговорювали питання розвитку співпраці, проведення транскордонних проектів та реалізацію програми Східного партнерства.
Українці відзначали, що зараз вони менше потребують проектів навчального характеру, а більше зацікавлені європейською підтримкою, зокрема, у розбудові дорожньої інфраструктури; у реалізації екологічних програм, таких, як утилізація відходів хімічної промисловості, створення інфраструктури підтримки малого бізнесу; у реалізації проектів, які, створюючи нові робочі місця, підвищують рівень зайнятості в реґіоні тощо. Черговим проявом зацікавлення Європи східним напрямком розвитку українська сторона визнала розбудову мережі дипломатичних представництв західних країн, чого, на жаль, зараз немає, а також збільшення кількості пунктів перетину кордону.
Не поглиблювати рани
Серед офіційних голосів можна було почути також заклик до примирення й заохочення до будування спільного майбутнього, щоб не зосереджуватися на болісному і важкому польсько-українському минулому. Цього однак не почули деякі представники влади на Волині, які, замість того, щоб обговорювати транскордонні проекти, воліли з’ясовувати, чому нещодавно поляки не впустили до себе учасників “рейду Бандери” і чому в постанові Сейму говориться про територію іншої держави як про “Східні Креси”. Автору цих запитань відповіли, що ці проблеми важливі, однак тут не відповідне місце для їх розв’язання, бо це треба вирішувати в рамках дебатів професійних істориків.
До минулого віднісся під час спільної молитви православних, римо-католиків і греко -католиків митрополит Іван Мартиняк: “Тут недалеко є Павлівка і Сагринь – місця, які залишили багато болю, сліз і крові. Поглиблення цих ран до нічого доброго не допровадить, тому ми мусимо подивитися на це очима Ісуса Христа і вміти простити”. Митрополит відзначав також, що, на жаль, останнім часом міцнішають голоси, які мають на меті засіяти ворожнечу між нашими народами: “Хто нині пробуджує ненависть, той служить третій силі. Комусь залежить, щоб не було вільної України, щоб посварити поляків та українців”, – говорив І. Мартиняк. Про ідею примирення має нагадувати відкритий і посвячений цими днями обеліск з написаними на ньому словами Івана Павла ІІ, які він сказав 2001 р. під час візиту в Україну: “Необхідно подолати бар’єри, щоб спільно будувати гармонійне та мирне майбутнє, бо згідно зі словами філософа Григорія Сковороди “Усе минає, тільки любов після всього зостається, Усе минає, але не Бог і не любов”.
Після екуменічної молитви відбулася церемонія вручення нагороди Капітули польсько-українського примирення двом історикам молодого покоління: Ґжеґожу Мотиці (Варшава) та Ігореві Ілюшину (Київ). У рішенні про нагородження відзначалося, що саме ці історики об`єктивно висвітлюють історичне минуле і дбають про справедливе представлення фактів як з польського, так і з українського боків. “На жаль, на наші наукові праці політики мало зважають у своїх діях. Сподіваюся, що це зміниться і буде побудована така історична концепція взаємин між українцями та поляками, яка не ображатиме жоден народ і більшістю вона сприйматиметься як компромісна конструкція”, – говорив нагороджений І. Ілюшин, а його колеґа Ґ. Мотика пояснював, що у своїй професійній діяльності він просто намагається бути добрим істориком.
Збільшити до 60
Концерт під назвою “Кордон 835”, який завершив крилівсько -кречівську програму Європейських днів добросусідства, був скромніший, ніж минулого року, і без участі польських виконавців. На сцені виступили гурти “Друга Ріка”, “Оратанія”, “Збіг Обставин”, “Ікебана” та інші. Протягом усього дня люди були учасниками або глядачами різних мистецьких і спортивних подій, спілкувалися з сусідами з- за кордону, купували футболки, вироби народного мистецтва, хліб, шашлики і не пили пива, бо спиртних напоїв тут не продавали.
Таким чином було доведено, що поляки й українці потребують і хочуть мати добрі відносини, а для цього тільки один понтонний міст – це замало. За встановлення таких мостів у пунктах перетину кордону невтомно бореться о. С. Батрух. Він сам переконаний, що для зрушення цього процесу потрібні значні фінанси, європейська допомога Україні, а перш за все, щоб проблему врешті помітили відповідні міністри у Варшаві та Києві.
Коли назвемо о. Батруха “відкривачем кордонів”, то це не буде перебільшенням, бо зараз у Долгобичеві – на місці проведення попередніх днів добросусідства – триває будова інфраструктури для перетину кордону. Однак це замало, о. Батрух відзначає, що процес повинен іти значно швидше. Тепер є 10 таких пунктів на кордоні, а треба, щоб було щонайменше 60 – саме стільки знаходилося на аналогічному за довжиною польсько-німецькому кордоні перед вступом Польщі до Шенґенської зони.
Почесними гостями форуму були голова представництва Європейської комісії в Україні Дірк Шюбель, заступник голови місії Швеції в Україні Христіан Камілл, депутат Європарламенту Павел Коваль, посли, консули та радники дипломатичних представництв Польщі, Швеції, Нідерландів, представники міжнародних фондів – ім. Конрада Аденауера та “Відродження”, а також низка представників місцевої та реґіональної влади. Хочеться вірити, що всі вони ідею добросусідства понесуть далі, а транскордонна пандемія знищить колись шенґенські шлагбауми на сході…
“Hаше слово” №37, 13 вересня 2009 року {moscomment}
