Володимир Павлів ■ УКРАЇНА ■ 2009-01-16
{mosimage}
Найдраматичнішою подією 2008 року для українців є обезцінення національної валюти і втрата робочих місць. Найбільш дратуючою – політична криза. А от найбільш незрозумілою, мабуть, сміливо можна вважати боротьбу за взаємне знищення між Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко.
Ющенко і Тимошенко “побили горшки” ще влітку 2005 р. З того часу було вже чимало взаємних “важких” звинувачень, “сенсаційних” розкриттів та звичайних образ. Але те, що між цими колишніми партнерами з помаранчевого Майдану відбулося в останніх місяцях 2008 р., здається, переходить усі межі людського розуміння. Та кого нині в Україні цікавить “людське розуміння”? Адже “межі” визначають так звані еліти.
Отже важко повірити, що боротьба між президентом і прем’єром, до якої залучено значну частину державного апарату на чолі з Секретаріатом Президента й Кабінетом Міністрів – це всього лише змагання амбіцій двох лідерів несумісного типу. Тим більше з цим важко змиритися, якщо поставитися серйозно до тих звинувачень, якими обмінялися дві перші особи в державі.
Якщо раніше В. Ющенко звинувачував Ю. Тимошенко в малозрозумілому “недостатньому патріотизмові” і “неукраїнській сутності”, а вона його в тому, що він слабкий і непослідовний політик, який за своїми родинно народницькими поняттями хоче управляти сучасною державою, то це частину громадян смішило, а більшість – просто не обходило. Але цього разу риторика обох стала вже зовсім войовничою. Тобто такою, що не передбачає можливості примирення, а лише боротьбу, спрямовану на повне знищення.
Загострення конфлікту між президентом і пре м’єром спровокувала фінансова криза, зокрема девальвація гривні, “замороження” депозитів у банках і те, що немає можливості купити долари, необхідні багатьом громадянам для погашення банківських кредитів. Суспільне обурення наростало лавиноподібно, терміново потрібно було знайти “публічного” винуватця цих проблем. Ситуацією вирішили скористатися обидва непримиренні політичні табори, що в Україні перебувають при владі. Люди з оточення Ющенка назвали причиною проблем невміле керування економікою командою Тимошенко. У відповідь прем’єр міністр особисто звинуватила президента разом з головою Нацбанку в тому, що вони спеціально створили проблеми з валютою, щоб заробити на кризі.
За кілька днів до Нового року на найпопулярнішому українському телеканалі президент, говорячи про прем’єра, вживає слово “воровка” (злодійка). І додає: “Це авантюрист у політиці, який буде топити всіх, тому що їй потрібне тільки одне – влада. Безмежна”. З уст людини, яка, будучи головою уряду, зробила Тимошенко своїм головним віцепрем’єром, особливо пікантно звучить нинішній закид Ющенка: “…за рівнем економічного мислення Тимошенко нагадує людину, яка не закінчила середню школу”.
На гнівну відповідь прем’єра не треба було довго чекати. Уже за кілька днів після виступу президента Ю. Тимошенко несподівано скликає пресконференцію, де звучать, зокрема, такі слова: “Мені дуже прикро, що Ющенко, якого я підтримувала на всіляких “помаранчевих” майданах, опустився до такого рівня, що тепер взагалі соромно вимовляти його прізвище”. Емоціями Тимошенко не обмежилася, а й висловила цілком конкретні підозри на адресу голови держави: “Мета президента – не лише заробити через своїх підручних на країні, а ще й оголосити в країні дефолт, зробити економіку України недієздатною і на цій основі продовжити своє бездарне правління з подальшим введенням надзвичайного стану і відміною виборів”. Услід за цим іде її своєрідний символічний вирок: “Якщо у нього залишилася хоч крапля совісті, якщо він заплутався у цих своїх корупційних діях, він зобов’язаний сам подати у відставку зі своєї посади і не перевантажувати такою процедурою парламент та інші органи влади”.
Після таких слів з обох сторін у цивілізованій демократичній країні хтось із них мав би позбутися своєї посади або й опинитися в тюрмі. Однак українська держава все ще залишається “молодою демократією”, тому ніхто ні на кого навіть до суду не подав. Більше того, захоплені взаємним поборюванням Ющенко і Тимошенко не хочуть навіть звертати уваги на те, що в них практично не залишилося “вболівальників” – їхня колотнеча не цікавить уже тотальну більшість громадян країни.
За даними компанії Research & Branding Group, у листопаді зафіксовано рекорд: 92% громадян вважали політичну ситуацію нестабільною (ще до публічного з’ясування стосунків між Ющенком та Тимошенко), 89% назвали економічну ситуацію поганою, катастрофічною або кризовою, 67% незадоволені своїм життям в Україні зараз. Ці дані пояснила і непрямо підтвердила уповноважений з прав людини Ніна Карпачова, за словами якої зараз близько 70% українців опинилися на межі бідності – живуть на 3 дол. на день.
У цій ситуації є ще один показовий момент. 16 грудня мала відбутися інтернет конференція президента, однак її “перенесли”. Неформально причину відміни цього заходу пояснюють тим, що найрейтинговішим запитанням було: “Шановний пане президенте, скажіть, будь-ласка, скільки нам (простим людям) потрібно вам заплатити, щоб ви разом з усіма депутатами Верховної Ради, міністрами та найвищими чиновниками назавжди поїхали за кордон і не заважали Україні нормально розвиватися?”. За кілька днів за це запитання проголосувало близько 85 тис. інтернет користувачів.
“Наше слово” №3, 18 січня 2009 року {moscomment}
