Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2009-07-09
{mosimage}
У рамках відзначення 440-річчя Люблинської унії президентові України Вікторові Ющенку присвоєно звання Почесного доктора Люблинського католицького університету ім. Івана Павла ІІ. Такі ж почесні звання отримали президенти Польщі Лех Качинський, Литви Валдас Адамкус та екс-голова парламенту Білорусі Станіслав Шушкевич, а також президенти Латвії та Естонії, яких представляли посли цих країн. Президентів удостоєно цього звання як представників народів, що втілили в життя понад чотири століття тому ідею, сучасну аналогію якої становить Європейський Союз.
Почесний доктор
Глави держав взяли участь в екуменічній Службі Божій, поклали квіти до пам’ятників Іванові Павлу ІІ та кардиналові Стефану Вишинському, були присутні на церемонії відкриття й освячення меморіальної дошки на честь 440-річчя Люблинської унії та стали учасниками ювілейних заходів у центрі міста на Литовській площі.
“Нині, надаючи звання Почесного доктора, нагадуємо цей чудовий момент з минулого, який об’єднує незалежні народи – поляків, литовців, українців, білорусів, латишів та естонців”, – говорив ректор Люблинського католицького університету Станіслав Вільк і наголошував, що для нинішньої Європи великий виклик cтановить ідея солідарності і взаємодопомоги. У лаудаційній промові відзначено, що Віктор Ющенко свої наукові зацікавлення поєднав з практичною діяльністю фінансиста і довів до зміцнення української економіки.
Управляючи Національним банком, причинився до створення, а потім утримання стабільної фінансової системи в Україні, успішно боровся з інфляцією, а 1996 р. ввів національну валюту – гривню, яка стала складовою фундаменту української незалежності та свободи. Потім як прем’єр міністр постійно вів державу в напрямку об’єднаної Європи, а переломним моментом на цьому шляху стали президентські вибори 2004 року та перемога в змаганні за нову Україну, побудовану на фундаменті правди. Ющенко причинився і до створення громадянського суспільства в Україні, зміцнення прав людини і розвитку вільної ринкової економіки. Власне за це, а також за діяльність для польсько-українського примирення, університет вирішив присвоїти йому звання Почесного доктора.
Президенти повчають священика
Як і обіцяв раніше, прибув до Люблина з місією проти українського президента священик Тадеуш Ісакович -Залеський та його кресові прихильники. Їхня конференція, пікет, вигуки “ганьба!” були затруєною ненавистю та однобічним підходом до минулого акцією, – на що дали відповідь у своїх промовах президенти Польщі та України. Лех Качинський назвав Люблинську унію великим успіхом кількох народів і переконував, що так само і тепер потрібно бути солідарними та співпрацювати між собою. “В ім’я цієї солідарності треба уміти пробачати навіть страшні речі. Говорю це особливо до декого з вас, на цій площі, бо не можна йти проти глибокого інтересу нашого народу”, – ствердив польський президент. Віктор Ющенко відзначав, що хоч Люблинська унія мала різні наслідки для різних народів, то в її основу вкладено ідею, яку потім Іван Павло ІІ окреслив таким чином: потрібно вище ставити те, що нас об’єднує, ніж те, що ділить, а майбутнє треба будувати на взаємоповазі та істині солідарності. “Вірю в мудрість, рівну величі наших народів та історій, – сказав український президент і додав: – Ми пережили важкі випробування, тому нехай кожен біль і кожна кривда знайде прощення поміж братами”. За словами Почесного доктора В. Ющенка, лише шанування свободи, відсутність зверхності чи приниження, підтримка один одного дозволять нам у нинішній Європі “здійснити найсміливіші плани і подолати будь-які загрози”. Над цими словами напевно не задумається жінка з кола згаданого священика, яка, потискаючи руку президентові Валдасу Адамкусу, зізналася: “Хто? Литовський?! Це добре, добре, що не український”…
“Наше слово” №28, 123 липня 2009 року {moscomment}
