(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2009-09-17
{mosimage}
У ході офіційного візиту президент України Віктор Ющенко зустрівся з прем’єр-міністром Польщі та маршалком Сенату РП. Пізніше президент України та президент Польщі Лех Качинський спільно поклали квіти на могилу Невідомого солдата у Варшаві. Обидва президенти взяли участь у відкритті посвяченого митрополитом ПАПЦ Савою пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 рр. на Православному цвинтарі на Волі у Варшаві.
Тут В. Ющенко нагадав, що Голодомор, організований сталінським режимом, – це одна з найбільших трагедій людства, яка, будучи знаряддям упокорення українського народу, мала назавжди підірвати можливість відродження України як незалежної держави.
Президент скритикував спроби відділити сталінізм і винуватців Голодомору та подякував польському парламентові, який 2006 р. одним із перших засудив цю трагедію і визнав її геноцидом. Глава України дякував також полякам та українській громаді, які взяли участь у відзначенні 75-их роковин цієї трагедії.
Як оцінює Ющенко, тільки через повну правду про минуле пролягає шлях до миру і взаємоповаги. “Я гордий з того, що Україна і Польща можуть служити зразком такого ставлення до спільної і непростої історії. Ми пройшли шлях національного примирення. Ми прийняли болі нашого та іншого народу як власні. Я знаю, наскільки непростим є процес подолання стереотипів і упереджень. Я радий, що ми долаємо важкий тягар цієї спадщини і звільняємося від колишніх кривд і образи”, – говорив В. Ющенко.
Президент Л. Качинський, нагадавши про спільну боротьбу українців і поляків за незалежність, відзначав, що не можна замовчувати трагедії Голодомору, бо вона неслушно відсутня у свідомості багатьох європейців: “Голоди трапляються, бувають і періоди неврожаю, але це був голод, який мав зламати народ та опір колективізації, а використані методи заслуговують на те, щоб назвати їх людиновбивством. Мільйони людей, серед них жінки та діти, гинули внаслідок запланованого голоду”. І додав: “Польсько -українська дружба і примирення, попри важкі моменти спільної історії, потрібні також для того, щоб подібне в майбутньому не могло статися”.
“Наше слово” №38, 20 вересня 2009 року {moscomment}
