Володимир Павлів ■ УКРАЇНА ■ 2009-07-02
Перший в історії офіційний візит президента української держави до Ватикану відбувся 1 червня. Папа Римський Бенедикт XVI прийняв Віктора Ющенка, не зважаючи на вихідний день, і проговорив з ним на 25 хвилин довше, ніж було заплановано. Перш ніж вдатися до Апостольської столиці, президент України відвідав Український католицький університет у Львові. І хоч це ніде офіційно не наголошувалося, але обидві події тісно пов’язані одна з одною.
Візит президента до УКУ став повною несподіванкою як для керівництва, так і для викладачів та студентів. Адже 28 травня – свято Вознесіння Господнього – в університеті вихідний день. Про намір В. Ющенка оглянути будову львівського стадіону до футбольного чемпіонату Євро -2012 було відомо за два тижні, а от про відвідини УКУ там дізналися за два дні.
Це був перший візит глави української держави до УКУ, хоч його дружина Катерина Ющенко відвідувала університет уже кілька разів. Формально президент забажав ознайомитися ближче з діяльністю єдиного на території колишнього СРСР католицького університету і виступити перед його студентами та працівниками. Проте, нескладно було здогадатися, що за три дні до розмови з папою В. Ющенку й самому потрібно було озброїтися якимось фактажем, щоб не спроваджувати розмову до єдиної, хоч і улюбленої президентської теми – необхідності створення в Україні помісної Церкви.
Тож під час розмови зі спільнотою УКУ В. Ющенко отримав чимало інформації – від основ діяльності та місії УКУ до проблем з українською системою освіти, зокрема у сеґменті навчальних закладів, що їх заснували церковні організації.
Ректор УКУ о. д -р Борис Ґудзяк нагадав президентові, що католицький університет упродовж восьми років не міг добитися акредитації в Україні, маючи акредитацію у світі. Українським чиновникам знадобилися роки переконувань, щоб визнати богослов’я вишівською дисципліною. Але й нині, незважаючи на те, що студентам УКУ видають дипломи державного зразка, а їхній високий рівень навчання містить значний державний освітній компонент, Україна не дає ніякої допомоги своєму єдиному католицькому ВНЗ і, як любить наголошувати сам Ющенко – одному з двох (разом з Києво-Могилянською академією), де немає корупції і хабарництва.
Студенти і випускники УКУ – не лише богослови, а й історики, перекладачі, соціальні педагоги тощо – мають великі можливості і хороші перспективи. Для них відкриті двері практично всіх 350 католицьких університетів у світі. Але вони не мають гуртожитків та не отримують стипендій, як у державних університетах, що робить навчання в УКУ менш привабливим, зокрема для дітей з небагатих родин. Собівартість навчання одного студента в Українському католицькому університеті майже в десять разів перевищує плату за навчання. Цю значну різницю, як і інші потреби університету – тобто близько 80% бюджету – покривають доброчинці, переважно з української діаспори США, Канади і Європи. Але не тільки. Незважаючи на фінансову кризу, щораз частіше УКУ спонсорує й український (переважно львівський) бізнес. А два роки тому 100 тисяч євро зі свого власного фонду на УКУ виділив папа Бенедикт XVI. Своєрідним видом благодійності можна вважати також те, що частина іноземців -викладачів та працівників УКУ не беруть оплати за свою роботу.
Президент, здається, цілком щиро був здивований, що навіть у таких умовах УКУ розвиває свої програми, пропонуючи своїм студентам і аспірантам з інших ВНЗ цікаві маґістерські програми та мовні літні школи. Однак найбільше враження на В. Ющенка справили проектні ескізи майбутнього університетського містечка УКУ, зведення якого університет розпочав місяць тому. Початок реалізації багатомільйонної інвестиції в кризовий період, маючи лише часткове фінансування, привабливу ділянку на околиці Стрийського парку і проект всесвітньовідомої бостонської фірми Kallman McKinnel & Wood Architects – це дійсно робить враження. Недарма ж президент вирішив взяти з собою ці матеріали, щоб представити їх у Ватикані в пошуках “моральної” підтримки для такого амбітного проекту.
Крім проекту університетського містечка, В. Ющенко “забрав” з собою до Ватикану і ректора Ґудзяка, запросивши його увійти до складу офіційної делеґації.
Після ватиканського візиту українська преса писала небагато про зустріч українського президента і понтифіка, а про тему УКУ – взагалі нічого. Однак зі слів самого Б. Ґудзяка випливає, що В. Ющенко таки говорив з папою про УКУ і його потреби, а Бенедикт XVI запевнив у своїй “моральній” підтримці. А ще, що важливо, зазначив: “судячи з представлених мені планів, Український католицький університет потребуватиме підтримки не лише моральної”.
Таким чином, можна підсумувати, що президент і УКУ отримали взаємну вигоду один від одного, хоч університет – незрівнянно більшу. Для університету візит президента до Ватикану і пов’язані з цим відвідини УКУ стали без сумніву “золотою акцією”, щасливим “лотерейним білетом”, адже “не про кожен” український ВНЗ розмовляють водночас перші особи церковної і державної влади.
“Наше слово” №27, 5 липня 2009 року {moscomment}
