Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №33, 2015-08-16
Золотий ювілей відзначила другими вихідними днями серпня греко-католицька церква Чесного Хреста у Венґожеві. Парафія була заснована 1965 року. З 1976 року її обслуговують отці василіяни. Парафія має власну святиню, передану парафією Євангелистсько-Авгзбурзького костела. В підвальному приміщенні храму знаходиться великий зал з допоміжними приміщеннями. Саме тут відбуваються парафіяльні збори, концерти та урочисті зустрічі, з дітьми та молоддю, а також іноді й заходи місцевої ланки ОУП.
Уроки релігії для дітей з парафії проходять у початкових школaх у Венґожеві, Будрах, Собєхах, Позезджу, Перлах й у Венґельштині, a також в гімназіях у Венґожеві, Вєнцках, Позезджу і Собєхах. Парафія урочисто відзначила свій 50-й ювілей з участю високопреосвященного Івана Мартиняка – архиєпископа і митрополита Перемисько-Варшавського, який був присутній на ювілеї і десять років тому.
– Ще сили вистачає і нині розділяю цю велику радість з вами, – говорив під час проповіді владика.
– Але, щоб ми могли це добре зрозуміти, то не вистачить лише зовнішній ювілей і прийти до церкви торжественно одягнутими… Такий ювілей за словами Івана-Павла ІІ є часом молитви, часом подяки і глибокої рефлексії… Як входимо до цієї святині, нас вітає німецький напис, який говорить, що молитва смиренного, покірного пробиває небеса, роздирає їх. І це є суть кожного ювілею – молитва…
50 літ, це не тільки така історична картографія і рахувати хто був, скільки років минуло і так далі. Треба подивитися на святиню, як на частинку історії спасіння, історію пригоди Бога з людьми. То є дуже важливе… Кожна парафія то є одна свята соборна й апостольська, бо тут уприсутнюється ціле діло спасіння… Може наші вірні вповні
не розуміли богослов’я, але чули потребу зустрічі з Богом, і старалися, щоб тут бути, старалися на всі способи. Тому молилися в латинській святині, у якій уділили нам гостини на початку. Пізніше зв’язалися з лютеранським єпископом, який відкрив для них цей храм. Ще пізніше купили цю церкву, але залишили це все, щоб брати лютерани могли молитися разом.
Подібного було багато на тих мазурських землях, куди ми потрапили, як ті бідні і почали відбудовувати нашу зруйновану церкву. Її бо комуністи зруйнували. І вона ще далі зруйнована. Нині, хоч вона гарно виглядає і відроджується, але людей нема. Віруючих вивезли в Україну. Вони є там на Донбасі, де нині йде війна. Там вони терплять. До них стріляють. На Луганщині є вигнанці з Лемківщини… То є час рефлексії. Маємо подумати, як то далі буде, а не тільки прийти. Пам’ятаймо, що тут є найсвятіше…
У золотому ювілеї взяло участь чимало запрошених гостей з депутатами Сейму Польщі Мироном Сичем, Уршулею Паславською, сенатором Мареком Конопкою та представниками самоврядних структур реґіону і, звичайно, коло тисячі вір’ян. На врочистості присутній був єпископ Петро Крик, нині апостольський екзарх для українців греко-католиків у Німеччині та Скандинавії, один з колишніх венґожівських парохів, лютеранський єпископ Рудольф Бажановський, римо-католицькі священики та майже двадцятьох греко-католицьких священиків і стільки ж монахинь.
Парафія скупчує коло 500 українців – греко-католиків. Від 2003 року її очолює монах Чину святого Василія Великого синкел о. Дмитро Гарасим. Він, до речі, цього року відзначає і свій ювілей – 25-річчя священства.
Святкування золотого ювілею проходило на найвищому організаційному рівні з участю передусім Парафіяльної ради, Музею народної культури у Венґожеві, де можна було подивитися виставку, присвячену парафії і храмові, в якому залишилося багато лютеранських цінних пам’яток, місцевої ланки ОУП, якою керує підприємець Дарій Драбик, духовних осіб різних віросповідань та великої кількості доброзичливих людей. 
Важливе значення в житті парафії відіграє монаcтир отців василіян під покровом Святого Архангела Михаїла у Венґожеві. Свято возвеличили хори «Камертон» з Ґіжицька та церковний хор з Яворова, міста-партнера Венґожева. Вони теж, але й квартет «Обрій» і ансамбль українського народного танцю «Черемош» та інші виступили у боулінг-клубі родини Біласів, яка смачно і з великою гостинністю прийняла кілька сотень учасників золотого ювілею.
