(пл) ■ ПОДІЇ ■ 2009-10-14
{mosimage}
У Фонді святого Володимира – хрестителя Київської Руси, який знаходиться в Кракові й став уже для міста центром українського життя, 30 вересня відсвятковано 20-ліття його діяльності.
Під час урочистостей фундатор та голова проф. Володимир Мокрий багатократно підкреслював, що фонд був виконанням прагнення Святійшого Отця Івана Павла ІІ, який під час своєї першої прощі до Польщі говорив, “щоб було пригадане хрещення Русі в Києві 988 року”.
Не випадково в основу Фонду св. Володимира покладено нагороду Фонду Івана Павла ІІ, якої удостоївся проф. В. Мокрий за “суспільно-моральну діяльність для розвитку польсько-українського примирення й зближення”, а також за важливі наукові досягнення, які “вказують на християнське коріння української культури”.
Як сказав професор, усе почалося тоді, коли він “вперше “почув” справжню Україну, вперше міг поцілувати український прапор”. Це було в жовтні 1989 р., після першого з’їзду Народного руху України, коли він, спільно з польськими опозиціонерами (серед яких були Адам Міхнік, Богдан Борусевич та Боґуміла Бердиховська), завітав до Києва. Тоді вирішив створити таке місце, яке мало стати гостинними домом для людей з країн Сходу: українців, білорусів, литовців, поляків та представників інших національностей, які живуть у цих державах, а також мав це бути центр для “дітей акції “Вісла””. Не випадково місцезнаходженням садиби фонду обрано Краків. Це місто від століть було пов’язане з українським життям – там у XV ст. працював Швайпольт Фіоль, який друкував перші церковні книги кирилицею. Вже у ХХ ст. тут, зокрема, працювали й творили І. Зілинський, Б. Лепкий…
Дивлячись на фотографію з 80-х років, на якій видно занедбану, частково зруйновану кам’яницю та подвір’я, можемо легко зрозуміти, чому тоді мало хто вірив, що тут варто інвестувати. Сьогодні у двоповерховому будинку на Канонічій, 15 у фонді, метою якого є популяризація науки та української культури в Польщі, а також праця задля польсько-українського зближення, знаходиться теж видавництво, яке видає, зокрема, “Краківські українознавчі зошити” і журнал “Краківські горизонти”, що популяризує культуру національних меншин. Тут читають свої реферати польські та українські науковці, діє бібліотека, у реставраційній майстерні ікон постійно триває праця: наприклад, оновлено корчминську чудотворну ікону Богородиці, тут оновлюють навіть іконостаси. Існує при фонді й “Галерея українського мистецтва”, свою діяльність розвиває студентський клуб “Вернигора”, україністична книгарня “Нестор”, діє кафе-ресторан “Український смак”.
Увінчанням цілості є каплиця перших мучеників Київської Руси – св.св. Бориса і Гліба, проектувальником якої став Юрій Новосільський. Саме він ствердив, що у фонді необхідно створити каплицю, бо “місце ікони – у церкві”. Тут саме 1997 р. молився папа Іван Павло ІІ. Під час ювілейних урочистостей у каплиці спільно молилися архієпископ Іван Мартиняк, кардинал Станіслав Дзивіш та кардинал Францишек Махарський. Після молитви гості, які прибули на святкування, мали нагоду серед врятованих та відреставрованих фондом ікон вислухати концерт у виконанні польських хорів “Мелодія” і “Exaltabo” з Мислібожа (у цьому місті Західнопоморського воєвідства В. Мокрий був обраний депутатом Сейму РП від “Солідарності” у 1989 – 1991 рр.) та українського хору з Перемишля “Намисто”. У базиліці Божого Милосердя в Кракові-Лаґевниках також відправлялася Служба Божа з проханням зближення польського й українського народів, а завершенням святкувань був показ фільму про діяльність фонду, його історію й заснування.
“Наше слово” №42, 18 жовтня 2009 року {moscomment}
Проф. Володимир Мокрий вручає кард. Станіславу Дзивішу на вишиваному рушнику картину. Знімки Павла Лози.
