Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №8, 2017-02-19
Вірити в майбутнє і пам’ятати про минуле
Майже 80 молодих артистів протягом 15 років існування вокального гурту «Лельківські веселушки» брало участь у його творчій діяльності. Нині в групі – неповний десяток юних вокалісток.
Свій ювілей молоді співаки відзначали першої суботи лютого у Ґмінному центрі культури в Лелькові. Ювілейну зустріч поєднано з традиційною кутею для дітей та молоді, а відкрив урочистість голова місцевого гуртка Об’єднання українців у Польщі Андрій Ожеховський, який безпе-рервно діє на українській громадській ниві понад півсторіччя.
Серед гостей присутні були колишні члени гурту, віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства Мирон Сич, лельківський парох УГКЦ митрат о. Іван Лайкіш, голови Ельблонзького та Ольштинського відділів ОУП Степан Дембіцький і Степан Мігус, голова ланки нашої організації у Пєнєнжні Галина Стегнач-Бусько, голова Середньоєвропейського центру вишколу молоді в Ґурові-Ілавецькому Данута Баб’як, директор Комплексу шкіл у Лелькові Івона Хоєцька, представники УГКц у Лелькові, монахині та інші.
«Майже від самого початку ми мали свої колективи у Лелькові, постав також ансамбль у Яжені. Коли 1991 р. проголошено Акт незалежності України, ми над озером у Ґлембоцьку почали організовувати культурний захід, який через кілька років назвали „Зустрічами прикордоння”», – розповідає про творчу активність у реґіоні А. Ожеховський.
Позбавлені 1947 р. батьківщини українські вигнанці, так само й ті на Лельківщині, дали своїм дітям найцінніше – освіту, в цьому і вивчення української мови. Пункт навчання в Лелькові діяв чи не від самого початку існування Українського суспільно-культурного товариства. А. Ожеховський згадує, що найкращі часи в ньому почалися тоді, коли там вчителювала Стефанія Кулик (нині Яворницька). Діти не лише навчалися рідної мови, а й брали активну участь у художній самодіяльності. Вчитель-українець Іван Солодуха, нині вже пенсіонер, 15 років тому виступив з пропозицією організування вокального гурту. Дирекція школи прийняла цю ініціативу з радістю. Війт Лельківської ґміни Станіслав Попєль задекларував допомогу. І слова дотримує до сьогодні, знаходячи засоби на транспорт для юних артистів, костюми, інструктора та інші видатки.
Організовуючи гурт, його ініціатори звернулися до хореографа і музиканта з української школи в ґу-рові-Ілавецькому Михайла Семотюка. Він відразу погодився і вже 15 років працює з «Лельківськими веселушками», яким сам придумав назву.
Вертепом у виконанні місцевих українських дітей і юнацтва почалося свято в Лелькові. Ушанувати творчих ювілярів приїхала й вокальна «Чорнобривка» під орудою Івони Онуфріюк з Пєнєнжна.
Виступили теж учасники Архиєпархіального огляду релігійної творчості в Ґурові-Ілавецькому, яких підготувала монахиня с. Юлія, а на скрипці заграв гімназист Матей Коляса. Ювілейний концерт вели гімназисти Наталя Омелян та Петро Крупа.
Довготривале існування «Лельківських веселушок» та успішні концерти по всьому Вармінсько-Мазурському воєвідстві стали можливими, як зізнався Іван Солодуха, завдяки спільній праці гурту людей. Це, крім нього, Ірина Солодуха, Михайло Семотюк, війт Станіслав Попєль, голова Андрій Ожеховський, а передусім – самі дівчатка і хлопці, а також їхні батьки, які розуміють важливість плекання рідних надбань і передавання їх нащадкам навіть здаля від рідних земель.
Ті, що знають, якого вони роду-племені, хоч минає вже 70 років від виселення, триватимуть надалі у своїх нащадках. Тому в Лелькові гордяться «Лельківськими веселушками» – дитячим гуртом, з яким відзначають свята і моляться, може, не так велелюдно, як колись, але залишилися вірні своїй Церкві, звичаям та календареві. І це радує, бо ж не здійснилися прогнози злочинців, озброєних до зубів, які здійснювали злочинну Операцію «Вісла», плануючи, що по вирваних з батьківщини з корінням українцях через 20 років не залишиться й сліду.
Минає 70 років від цього не засудженого офіційно злочину, а українці збереглися. «Треба вірити в майбутнє, але обов’язково слід пам’ятати про минуле, бо це наш фундамент», – любить повторювати А. Ожеховський. Саме ця віра дозволила нам витривати 70 років. ■
