(пл) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №23 2016-06-05
Лемківщина, Вид. Організація Оборони Лемківщини в Америці, Весна – 2016, № 1, 32 С.
Останнє число «Лемківщини» насичене статтями історичного характеру, серед яких – публікації про виселення 1947 р. та інші події сорокових років на Закерзонні.
У матеріалі «Українські землі за лінією Керзона» Василь Шляхтич у хронологічній формі перераховує дії громадянської міліції (поль. Milicja Obywatelska), польського війська (поль. Wojsko Polskiе), служби внутрішньої безпеки (поль. Urząd Bezpieczeństwa Wewnętrznego) та інших формувань супроти населення Закерзоння 1945 р. Не бракує тут описів подій, які відбувалися в селах східної Лемківщини, а навіть долі окремих сімей і господарів.
У спогаді про Улюч В. Шляхтич пригадує історію свого рідного села, яке згоріло 70 років тому. «В Улючі було багато мішаних польсько-українських сімей, тому про поляків, які жили в Улючі, говорилося „улюцький поляк”, а про жидів – „улюцький жид”», – пише автор, який зосереджується на подіях цієї місцевості в 1946–1947 рр.
Залишаючись при темі роковин, варто згадати про дві відомі в лемківському середовищі постаті, кого редакція «Лемківщини» вітає з 80-річчям.
Це Микола Дупляк, уродженець села Рудавки-Яслиської (Сяніцький повіт), який проживає тепер у США. Лемківський діяч у 1970–1980-х роках, колишній секретар Крайовової управи Організації оборони Лемківщини, багатолітній редактор щомісячної редакції «Лемківські вісті» і відомий публіцист.
Другим ювіляром є проф. Микола Мушинка. Науковець протягом багатьох років досліджував лемківський фольклор в Югославії, Румунії, Польщі, Україні, західній Чехії та Моравії. М. Мушинка відомий так само як дослідник українсько-словацьких літературних зв’язків. Від 1997 р. він має звання іноземного академіка Національної Академії наук України. Останнє число квартального видання повинно зацікавити також любителів тем, пов’язаних з питанням русинізму і лемківським сепаратизмом.
«Багато лемківських дітей вчиться в Лігницькому ліцеї та інших українських школах. Багато лемків є членами Об’єднання українців у Польщі і Об’-єднання лемків. Дуже корисна взаємна співпраця. А ким є лемки, які стоять осторонь тих організацій? Це ті, що для власної користі і спокою пішли за намовами чужинців, яким не подобається лемківсько-українська солідарність», – заявляє Михайло Дзвінка, автор публікації «Найперше були тут русини». Більше роздумів автора про те, що нема єдності серед лемків, знайдете в найновішій «Лемківщині».
