Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2011-03-10
{mosimage}
“Я вас почув”, – сказав до лідерів української громади Польщі міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко. Однак… чи протягом кільканадцяти хвилин дійсно були умови для представлення картини питань, які хвилюють місцевих українців? Мабуть ні, хоч Юрій Рейт – голова Координаційної ради української меншини при Посольстві України та голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима – єдині, які встигли взяти слово, – намагалися це зробити. Зустріч відбулася 25 лютого в Посольстві України в рамках офіційного візиту міністра К. Грищенка до Варшави.
Наприкінці 2010 р. на конференції, присвяченій 20 літтю ОУП, посол України в Польщі Маркіян Мальський відзначав, що зміцнення зв’язків Києва з діаспорою – це один з пріоритетів зовнішньої політики української держави. Він говорив, що “в Україні створено інституціональну, правову та логістичну базу для підтримки і розвитку співробітництва з закордонним українством”. Хоч українські діячі на зустрічі з К. Грищенком дякували за зацікавлення Києва справою повернення Народного дому в Перемишлі, то згадуваної М. Мальським організованості вони радше не помітили: “Нам здається, що за 20 років незалежності України компоненту системного співробітництва з діаспорою не збудовано”, – говорив Ю. Рейт. За особливість української громади визнав те, що серед її представників є, зокрема, члени самоврядних структур, політики, працівники неурядових організацій чи мас медіа, які можуть допомагати в будівництві сильних українсько -польських зв’язків та ефективно діяти у сфері зближення Києва з Європейським Союзом. У цьому самому напрямку могла б працювати Координаційна рада при Посольстві України, але так може статися, за словами Ю. Рейта, лише тоді, коли буде відповідно налагоджений механізм підтримки української громади в Польщі.
П. Тима, якому запропоновано, з огляду на обмеженість часу, “прискорити темп”, силою обставин встиг зосередитися лише на деяких питаннях – неефективності системи ґрантової підтримки з боку України та ставленні до українських організацій як партнерів: “Не всі структури української держави в цьому плані ставляться до нас зі зрозумінням”, – зауважив голова ОУП.
На його думку, ряд спільних проектів мають всього “паперовий характер” і просто їх не реалізують. Найбільш серйозною проблемою П. Тима визнав факт, що в низці питань, які стосуються української громади або де можна було б використати її потенціал, спільнота залишається поза процесом. Тому варто було б попрацювати над повноцінністю діалогу, зокрема в контексті залучення української громади в деякі міждержавні процеси та реальний внесок у розвиток контактів двох держав: “У Польщі маємо і добрий досвід співробітництва з владою, і неґативний, коли, наприклад, припинялися наші передачі в мас- медіа”, – говорив П. Тима, доводячи потребу більшої чутливості з боку української держави.
Зустріч К. Грищенка з українською громадою була “вплетена” поміж переговорами з польським президентом Броніславом Коморовським та міністром закордонних справ Радославом Сікорським. Більше зацікавлення до першого і загроза запізнитися до другого надали зустрічі з українською громадою, як це відзначалося в її ході, спринтерського характеру. У робочому графіку візиту голови української дипломатії було також покладення квітів до пам’ятника Т. Шевченкові. Кобзар у ситуації такої часової напруги, мабуть, не мав би нічого проти, якби хвилини для зустрічі з ним присвятити справі, яка сприяла б “братерським обіймам” (про що зрештою сам “молився і благав”). Міністри Грищенко та Сікорський покликали до життя й офіційно відкрили у Варшаві перше засідання програмної ради Українсько- польського форуму партнерства: “Форум спрямований на зміцнення діалогу між громадськістю України і Польщі та посилення процесу зближення й примирення між двома народами на всіх рівнях міжлюдських контактів”, – зазначено в декларації. Отже, це цілі, які вписуються в список пріоритетів українців у Польщі, але, на жаль, ніхто не подумав, щоб запросити до форуму хоч би одного українського лідера з Польщі. Мабуть, немає в цьому колі також представників польської меншини з України. Невже й тут забракло часу – чи, може, ніхто не бачить потенціалу цих громад?
“Наше слово” №11, 13 березня 2011 року {moscomment}
