Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2010-09-02
{mosimage}
Річні загальні наради Світового конґресу українців. Перемишль, 22-23 серпня 2010 р.
До Перемишля з’їхалися представники українських діаспорних організацій-членів СКУ з Канади, США, Австралії, Росії, Європи, Польщі, а також гості з України та Польщі.
У початковій промові президент СКУ Євген Чолій позитивно оцінив декларацію мера Роберта Хоми стосовно передачі Народного дому українській громаді Польщі (“НС” № 30) і закликав прискорити цей процес, а також надати компенсацію та кошти на ремонт будинку в ім’я справедливості.
Мер Перемишля Р. Хома у своєму слові виразив радість через вибір Перемишля як міста для річних нарад СКУ. На його думку, це особливо важливо, адже в багатокультурному місті проживала й проживає українська меншина. Мер Перемишля також висловив задоволення, що декларація про повернення Народного дому до правового власника, яку він склав у присутності тодішнього президента України В. Ющенка, незважаючи на кількарічне ускладнення здійсниться за лічені тижні, якщо не дні.
Відтак радник-посланник Посольства України Андрій Сибіга зачитав листа президента В. Януковича. У листі президент України привітав учасників річних нарад і констатував, що українську діаспору з президентом об’єднує будова незалежної й демократичної держави. З листа виникає, що глава української держави прагне співпрацювати, реалізувати проекти та ініціативи, захищати світове українство та поглиблювати зв’язки закордонних українців з батьківщиною, спільно зміцнювати позицію України на міжнародній арені. В. Янукович, подякувавши за турботу закордонних українців за Україну, висловив сподівання, що “в єдності з вами (закордонними українцями – Я. П.) і в порозумінні ми зуміємо зберегти українську самобутність, мову, культуру, народні традиції та суспільні надбання, які століттями плекали наші діди та прадіди”.
А. Сибіга підкреслив важливість співпраці українців у Польщі з посольством, а також представив активність Посольства України на ниві розвитку української культури і шкільництва в Польщі.
Голова ОУП Петро Тима подякував президентові СКУ за ініціативу проведення річних зборів у Перемишлі, а також нагадав віхи історії НД. Він звернув увагу, що повернення будинку – це не самоціль. НД має бути місцем зустрічі світового українства та міжнародного співробітництва. П. Тима в промові закликав українців світу спільно відбудувати НД як ідею наукової, культурної установи для всіх українців.
Дмитро Павличко зате підкреслив місце Перемишля в українській та польській історії: “У Перемишлі народилися тисячі видатних українських діячів, борців за Україну, але також і тисячі польських патріотів, серед яких немало людей, вихованих в українсько польській родині”. Відомий поет і громадський діяч згадав також про роль Польщі як адвоката України в процесі інтеґрації з ЄС. Голова Української всесвітньої координаційної ради з жалем говорив про теперішню політику української влади, яка відвертається від Європи і русифікує Україну – тому Україна, на думку Д. Павличка, потребує підтримки світового українства.
Після привітальних промов почалися робочі звіти членів Екзекутивного комітету та голів рад і комісій СКУ за попередній рік.
Є. Чолій поінформував, що члени СКУ знаходяться в 32 країнах світу, а сам конґрес від 2003 р. визнаний як неурядова організація в ООН. Організація підписала меморандум про співпрацю з МЗС України в таких напрямках: забезпечення захисту інтересів закордонних українців, підвищення позитивного міжнародного іміджу України, збереження та популяризація української мови в Україні та діаспорі, визнання Голодомору геноцидом українського народу, сприяння європейським та євроатлантичним аспіраціям України; з Міністерством культури України – про збереження культурної спадщини України, популяризацію українських культурних надбань в Україні та світі, піднесення національної свідомості через культуру і мистецтво, виховання молоді на базі спільної культурної ідентичності; з Міністерством сім’ї та спорту України – про проведення всеукраїнських оздоровчих і спортивних змагань, підготовку й проведення спортивних таборів; з Національним олімпійським комітетом України – у напрямках, пов’язаних з олімпійськими іграми. Далі президент СКУ детально відзвітувався про роботу за останній рік. Зокрема, Є. Чолій повідомив, що 21 березня Європейський суд з прав людини в Страсбурзі підтвердив отримання подання позову ОУП щодо відмови слідства відповідними польськими прокурорськими органами в справі акції “Вісла”.
Під час першого круглого столу обговорювалися подальші зв’язки СКУ з Україною. Протягом дискусії виникла виразна розгубленість учасників через дії чинної української влади. Ця заклопотаність спонукала до обговорення на тему подальшої співпраці з президентом України та Кабміном у контексті того, що в СКУ є незгода з політикою влади. Лунали навіть голоси про повний бойкот української влади. Однак врешті дискутанти дійшли до висновку, що контакти з посольствами, обласними адміністраціями, неурядовими організаціями повинні продовжуватися, бо неможливою здається така форма протесту, яка може зашкодити самій діаспорі: Україна порадить собі без закордонних українців, а от діаспора матиме мінімальний вплив на Україну. Концепція Є. Чолія – впливати на влади країн, щоб вони усвідомлювали українській політичній еліті конкретні справи, і співпрацювати з громадськими організаціями в Україні без зривання контактів з владою видається найбільш сенсовною.
На одному з чергових круглих столів П. Тима представив стан української громади в Польщі. Голова ОУП підкреслив, що хоч система ґрантів перевіряється, то все ж таки вона дискримінаційна, оскільки польська культура проявляється на базі культурних установ (культурні центри, музеї тощо), яких національні меншини не мають. На ставках в ОУП працює 20 людей. На утримання будинків немає коштів. ОУП представило польській владі концепцію українських культурних центрів із кадровим забезпеченням – у Перемишлі, Ольштині й Щецині. Цю концепцію підтримують інші національні меншини та структури Ради Європи. Бідою функціонування ОУП, на думку П. Тими, є надмірна концертна діяльність, що забирає сили, натомість не діють інші форми активності, за допомогою яких можна було б вийти до українських спеціалістів з великим потенціалом. Також шкутильгає міжнародна співпраця. Щойно протягом останніх трьох років пожвавішала співпраця з СКУ (наприклад, при допомозі з позовом до Європейського суду з прав людини). Голова ОУП нарікав на партикулярні інтереси українських громад у своїх країнах і брак співпраці між ними. Він запропонував також конкретні проекти до реалізації, зокрема спільне відновлення українських кладовищ на території Польщі
У понеділок, на другий день засідань звітували крайові організації, президент СКУ Є. Чолій та провід ОУП зустрілися з мером м. Перемишля Р. Хомою. Під час зустрічі обговорювалися справи української громади в Перемишлі (проблема Народного дому, питання повернення назв вулиць У. Кравченко та М. Шашкевича тощо).
Про організацію зборів СКУ розповідає екзекутивний адміністратор СКУ Леся ШУБЕЛЯК
Як проходить організація такого заходу?
-Я вже понад 20 років працюю в цій організації. Мені надзвичайно приємно зі всіма працювалося. Я багато навчилася, здобула досвід. У нашій роботі ніхто не дивиться – чи це дванадцять, чи вісім годин. Скільки треба, стільки працюємо, щоб робота була зроблена. Я дуже вдячна Марії Туцькій, вона мені все пояснила. Я на неї здалася. Вона найкраще знає, що можна зробити і як. Все ж таки вона тут, на місці, і багато заходів робить. Також я вдячна Ані Дрозд і Христі Войтович. Я всіх імен не пам’ятаю, але складаю всім сердечну подяку за допомогу.
А який бюджет такого заходу?
-Десь орієнтовно 12 тис. доларів США. Орієнтовно – тому що я ще не отримала всіх рахунків.
Чи всі запрошені делеґації приїхали?
-Ні. Цього разу на жаль не було представників Греції (вони мають конґрес у своїй країні), Естонії (там триває приготування до зустрічі з Є. Чолієм). Не знаю також, що сталося з українцями Чехії: вони заявляли про свою участь. Немає представників Сербії, представниця Вірменії не доїхала, адже мала проблеми з квитками. Зазвичай на річних нарадах репрезентовані 15-17 країн, на конґресі – 25-27 організацій.
Я бачив, що навіть українці з Узбекистану мали приїхати.
-У програмі вони зазначені, але не приїхали. Дуже важко працювати з усіма країнами. Ми намагаємося підтримувати якнайкращий зв’язок із ними, але якщо ви, скажімо, не отримуєте відповіді, то не знаєте, чи ця організація існує, чи ні. Ми звертаємося по допомогу до центральних організацій. Дзвонимо до посольства із запитанням, чи існує та чи інша асоціація. Але мені надзвичайно приємно спілкуватися зі всіма людьми. Усі українці, де б вони не були, гарні й зичливі. Куди б я не поїхала – кожен намагається мені допомогти.
Які Ваші враження з Перемишля?
-Чудові. Я тут останній раз була 1978 р. Я народилася в Кошаліні, мама моя з Павлокоми, а батько – з Голучкова.
Поїдете до батьківських сіл?
-Їду. Хочу поїхати до Павлокоми, можливо, до Голучкова також заїду. Батька вже 30 років як немає в живих, а мама мешкає зі мною в Канаді.
–Зробіть для мами фотографії. Дякую за розмову.
“Наше слово” №36, 5 вересня 2010 року{moscomment}
