Григорій Купріянович, член Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин ■ ПОГЛЯДИ ■ №6, 2015-02-08
Міжнародний моніторинґ за виконанням наших мовних прав
Важливим елементом міжнародної системи захисту прав національних меншин є нагляд міжнародних установ за виконанням зобов’язань, прийнятих окремими державами по відношенні до своїх меншин. Таку систему контролю передбачає також Європейська хартія реґіональних мов або мов меншин, значення якої для української громади в Польщі я намагався наблизити в попередній статті цього циклу. На перший погляд, такий міжнародний моніторинґ може здаватися чимсь досить абстрактним і без практичних наслідків для нас, українців у Польщі. Проте, насправді важко переоцінити практичне значення саме для нас міжнародного нагляду над виконанням зобов’язань держави у сфері прав меншин…
Нагадаймо, що метою Європейської хартії… є захист цих європейських мов, які є для даного реґіону чи країни традиційними, але не є державними, домінуючими. Після ратифікації цього міжнародного документа Польщею в лютому 2009 р., він став частиною польської законодавчої бази. Польща заявила, що стосуватиме постанови хартії до кашубської мови (її вважють у Польщі єдиною реґіональною мовою) та до мов тих спільнот, які за польським законодавством визнані національними або етнічними меншинами (серед них української).
Система контролю застосування Європейської хартії реґіональних мов або мов меншин передбачає підготовку державами періодичних доповідей про виконання хартії через кожні три роки. Такі доповіді – адресовані генеральному секретареві Ради Європи. Варто підкреслити, що підготовлену урядом періодичну доповідь спочатку передають представникам носіїв мов, яких стосується хартія. Вони (тобто і ми – українці в Польщі, як носії однієї з мов меншин) мають право висловити свої зауваження і доповнення до підготовленої урядом доповіді. Якщо урядова сторона приймає ці зауваження чи доповнення – включає їх в основний текст періодичної доповіді, якщо уряд не хоче їх взяти до уваги – повинен помістити ці зауваження чи доповнення в додатку, який стає інтеґральною частиною урядової доповіді.
Для оцінки періодичних доповідей держав про виконання постанов хартії створено спеціальний орган – Комітет експертів, до складу якого входять представники різних країн. Елементом процесу оцінки доповіді є візит експертів у країні, якої доповідь стосується, де вони проводять зустрічі не лише з представниками уряду, але і з носіями мов, права яких ґарантованї хартією. Згодом Комітет експертів підготовляє свою оцінку виконання хартії державою, а також пропозиції та рекомендації. Саме ці рекомендації щодо виконання хартії приймає найвищий орган Ради Європи – Комітет Міністрів. Це стає звершенням процесу оцінки періодичної доповіді. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи включають вказівки, у яких сферах держава не виконує достатньо постанов хартії і що повинна зробити, щоб покращити ситуацію реґіональних мов та мов меншин на своїй території. Це офіційний документ Ради Європи, який держава, котрої він стосується, повинна виконати.
Оскільки Європейську хартію Польща ратифікувала на початку 2009 р., перша, початкова доповідь про її виконання була підготовлена польським урядом 2010 р. Ця «Перша доповідь…» пройшла всю представлену раніше процедуру. На початку 2011 р. відбувся візит до Польщі міжнародних експертів, які зустрілися також з представниками української меншини. В результаті, 7 грудня 2011 р. Комітет міністрів Ради Європи прийняв рекомендації для польського уряду щодо виконання хартії Польщею. Серед пріоритетних дій, які повинна зробити польська держава, вказано в рекомендаціях зокрема:
– промоцію в польському суспільстві свідомості і толерантності по відношенні до реґіональних мов і мов меншин,
– створення доступу до освіти всіх рівнів мовами меншин,
– надання актуальних підручників для навчання мовами меншин,
– організування вишколів для вчителів,
– покращення оферти передач мовами меншин,
– переосмислення 20-відсоткового порогу для вживання в установах самоврядування мови меншини як допоміжної.
Як бачимо з цього переліку, більшість питань, названих Комітетом Міністрів Ради Європи у грудні 2011 р., надалі залишається для нас, – як носіїв однієї з мов меншин, – актуальними. На жаль, деякі з них (наприклад, справа підручників) є навіть більш складними, ніж три роки тому.
Питання, названі в рекомендаціях Комітету Міністрів, збігаються з постулатами, що їх багатократно висловлювали представники меншин перед польською державою. Відтак можна було б запитати: що міняє факт, що вони повторені на міжнародному рівні? Все-таки міняє він дуже багато. Завдяки цьому разом з усіма інструментами, які маємо, щоб захищати свої права як членів меншини, дістаємо додатковий інструмент. Це – можливість звертатися до авторитету міжнародних установ і незалежних зовнішніх експертів. На жаль, буває так, що державні структури, – чи то через нерозуміння, чи через відкрите нехтування нашими правами, чи просто через чиновницьку байдужість, – іґнорують проблеми, важливі для нас як меншини. Буває, що після використання всіх можливостей залишаємося самі з невирішеними справами. Завдяки міжнародному контролю з’являється додатковий чинник, який чиновникам набагато складніше знехтувати, оскільки матиме це наслідки для міжнародного іміджу держави та її оцінки в міжнародних установах. Трапляється, що арґумент – «вирішення цієї проблеми рекомендовано міжнародними установами», – допомагає зрозуміти представникам держави, що питання, про яке говоримо, це реальна проблема, яку просто потрібно вирішити… ■
