Pозмовляв Степан Мігус ■ КУЛЬТУРА ■ №14, 2014-04-06
У Бартошицях 20 лютого утворено Громадський комітет «Разом з Україною». Серед його ініціаторів були Повітове староство у Бартошицях, місцева ланка ОУП, церква, українська школа, органи місцевого самоврядування. Комітет очолив бартошицький староста Войцех Прокоцький.
Степан Мігус: Ви вже активно працюєте, хоч комітет щойно постав, і організували лікування двох поранених майданівців. Вам це як удалося?
Войцех Прокоцький: Думка про створення комітету виникла ще тоді, коли на київському Майдані, на вулиці Інститутській тривали бої, у яких гинули люди. Вражала відвага практично неозброєних учасників протесту, які дали гідну відсіч озброєним до зубів силовикам. Було щораз більше мертвих і сотні поранених. Саме в цей момент зажевріла думка допомогти пораненим, лікувати їх. Один зі співзасновників цього комітету, парох греко-католицької парафії Св. апостола Андрія, отець Юліан Кравецький, запропонував привезти хворих. Директори Клінічної лікарні Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині та Районної лікарні в Бартошицях погодилися прийняти пацієнтів і зайнятися ними. Після трьох тижнів лікування Іван Раповий зі Львова та православний священик Олександр Репетько з Кривого Рогу вже повернулися додому. Їх підлікували й поставили на ноги. Однак вони ще довго будуть приходити до здоров’я. Вони вже можуть вільно ходити й не потребують постійної опіки.
Це не єдина форма допомоги Україні. Ви маєте й інші ідеї. Які?
Ми збираємо фінанси, щоб допомагати пораненим і їхнім родинам. Можливо, комусь буде потрібна медична реабілітація, то ми зможемо допомогти. Після цих страшних подій багато осіб страждає і фізично, і психічно. Травма після того, що діялося, може проявитися і в майбутньому. Ми переконані, що ця поміч повинна бути довготерміновою і систематичною. Якщо якусь родину вже візьмемо в опіку, то будемо нею займатися стільки часу, скільки буде треба.
Поки що комітет називається повітовим, бартошицьким, але щораз частіше допомогою цікавляться в інших самоврядних структурах з усього реґіону і навіть інших закутків Польщі. Чи прийматимете допомогу від усіх, хто хоче підтримати Україну?
Членами комітету можуть бути особи з-поза нашого повіту. Натомість збірку ми поки що проводимо на території нашого округу. Не хочемо, щоб нам хтось закидав, що ми робимо щось протиправно чи неофіційно. Буде потреба – розширимо наше поле діяльності. Ідеєю нашого комітету не є допомогти всім у всьому, бо ж відомо: якщо хочете задовольнити всіх, то може вийти так, що не допоможете нікому. Є велика група осіб, яка бере активну участь у праці комітету, і мушу тут підкреслити особливу наполегливість членів Об’єднання українців у Польщі. До складу комітету теж входять бурґомістри, війти, солтиси. Чому? Бо ми хочемо, щоб члени комітету були відомими у своїх середовищах.
Ідеться про те, щоб люди, які хочуть допомагати Україні, довіряли їм. Серед активних осіб, які підтримують нашу ідею, знайдете й духівництво (також римо-католицьке), медиків, учителів, лісівників і, що хочу підкреслити, скаутів, які взяли на себе збірку грошей.
Вони знають, що в нас усе офіційно оформлене, бо ж при такій ідеї не можна робити нічого недозволеного. Я бачу, що є великий ентузіазм, є охота допомагати, й усі дуже переживають, спостерігаючи за тим, що діється в Україні.
Ви, може, будете залучати до діяльності комітету місцеві самоврядні структури, які мають партнерів в Україні? Вашим партнером, наприклад, є Коломийський район.
Я на постійному зв’язку з головою Коломийської районної ради Богданом Болюком, і буду його запитувати, чи родини учасників Майдану не потребують допомоги. Зацікавити цією справою польські органи самоврядування, які мають партнерів в Україні, – це гарна ідея, і її належало б здійснити. Це стало би проявом конкретної співпраці. Тут можна просто допомогти людям, які постраждали самі, а через це – їхні родини, насамперед діти. Першим особам ми вже допомогли. Вдома їх питатимуть про все. Віримо, що вони переконалися, що залишаючи свою улюблену Україну, потрапили до друзів, і про все розкажуть. Це додасть відваги іншим людям, які потребують допомоги. І ми їм допоможемо.
Чи плануєте запрошувати на літній відпочинок дітей із родин, у яких батько, мати чи брат постраждали, а то й згинули на Майдані?
Ми розглядаємо і такі варіанти. Хочеться, щоб діти хоч трохи відпочили серед ровесників, їхніх друзів, у приязній сусідній державі, ознайомилися з її культурою, історією, традиціями, з умовами життя у Євросоюзі. Важливо, щоб допомогти бідним, тим, хто має клопоти зі здоров’ям. Ми не хочемо приймати тут дітей багатіїв чи високопоставлених чиновників. Ідеться про те, щоб це була справжня допомога тим, хто її потребує, щоб діти знайомилися, дружили, і щоб ця дружба тривала протягом багатьох років. ■
