Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №16, 2013-04-21
Нещодавнє звільнення з в’язниці екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка найчастіше оцінюють як крок офіційного Києва в бік асоціації з Європейським Союзом (ЄС). Разом з тим, ставиться запитання про свободу для далі ув’язненої Юлії Тимошенко – колишньої прем’єр-міністр України. справи саме цих політиків у ЄС вважають прикладом політично вмотивованого переслідування, а вибіркове правосуддя становить одну з перешкод для підписання Угоди про асоціацію.
Звільнення Ю. Луценка особливо позитивно оцінено в Польщі. Президент Броніслав Коморовський та міністр закордонних справ Радослав Сікорський відзначали, що цей крок служитиме відновленню позитивного іміджу України й разом з проведенням реформ становить передумову для підписання Угоди про асоціацію під час осіннього саміту Східного партнерства у Вільнюсі. У подібному дусі висловлювалися й інші європейські лідери, зокрема, президент Європарламенту Мартін Шульц, міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт чи члени моніторинґової місії Європарламенту в Україні Пат Кокс і колишній президент Польщі Александер Квасневський. Останніх вважають тими, чиї зусилля особливо допомогли в помилуванні та звільненні Ю. Луценка. Зразу після цього жесту президента України Віктора Януковича офіційні представники ЄС заявили, що тепер «з нетерпеливістю очікують від України без дальшої затримки вирішення інших випадків вибіркового правосуддя і запобігання повторним випадкам вибіркового правосуддя відповідно до європейських стандартів».
Проте експерти відзначають, що зрушення у справі Ю. Тимошенко радше не буде, бо вона, на відміну від Ю. Луценка, для теперішнього голови держави становить надто велику конкуренцію в запланованих на 2015 р. президентських виборах. Від представників теперішньої влади в Україні можна почути, що про помилування Ю. Тимошенко не можна ще говорити, бо вона не використала всіх можливостей захисту, а також не відбула хоча б половини строку покарання, як це мало місце у випадку Ю. Луценка. Відзначається також, що проти Ю. Тимошенко відкриті ще дві додаткові справи, крім першої – щодо газових договорів з Росією, за що вона була засуджена на 7 років ув’язнення. Тепер її ще підозрюють у фінансових махінаціях та замовленні у 90-ті роки вбивства одного з українських політиків і бізнесменів Євгена Щербаня. Адвокати Ю. Тимошенко говорять, що нема доказів скоєння цих злочинів їхньою клієнткою, тому вважають, що помилування – це лише справа рішень теперішнього президента України. З іншого боку, саме таку «всемогутність волі» В. Януковича деякі експерти називають не поверненням принципів демократії в Україну, а власне укріпленням авторитарної влади голови української держави та його середовища.
В оцінці багатьох аналітиків, помилування Ю. Луценка – це черговий елемент політичної гри правлячої української команди. З одного боку, цим жестом вона «купує» прихильність європейського співтовариства, яке постійно домагається від офіційного Києва дотримування принципів демократії, а з другого – повернення до публічного життя колишнього міністра внутрішніх справ може довести до розколу й послаблення в таборі опозиції. Спостерігачі відзначають, що це матиме місце, зокрема, тоді, якщо Ю. Луценко не зупинить своїх політичних амбіцій, схоче творити свою партію або висуватися в чергових президентських виборах.
Сам Ю. Луценко, спираючись на оцінки своїх юристів, в українських мас-медіа відзначав, що має право на старт у виборах, проте не має наміру цього робити. Крім того, колишній голова МВС хоче створити новий громадський рух, завданням якого стане, зокрема, підтримка одного з кандидатів у президенти. Політик в інтерв’ю говорив українському тижневикові «Дзеркало тижня» в річницю «Майдану», що з прихильниками хоче ініціювати масову акцію в Києві. Вона має стати демонстрацією сили й місцем збору тих, хто «не тільки проти когось конкретного, а й за щось конкретне». Серед мінімуму завдань до цього часу Луценко називає саме визначення єдиного опозиційного кандидата в президентських виборах. Крім того, політик оцінив, що нині українська опозиція надто легко й помилково дає себе втягувати в інтриґи теперішньої влади та поводиться за прописаним нею сценарієм: «Часом складається враження, що мої соратники в боротьбі думають про те, як залишитися впливовою опозицією, а не як стати майбутньою владою», – в інтерв’ю сказав Ю. Луценко. За його словами, більший «захист, ніж наступ» з боку опозиції загалом інтуїтивно відчуває населення – і саме це становить одну з причин низької явки людей на масових акціях протесту.
Нагадаю, що від березня над Дніпром триває акція під назвою «Вставай, Україно!». Протести досі відбулися, зокрема, у Вінниці, Львові, Івано-Франківську та останні в Харкові й Полтаві. Акції мають пройти в усіх обласних центрах України і завершитися 18 травня (День Європи) масштабним маршем у Києві. Мета акції – протест проти режиму президента В. Януковича, при чому говориться також про його імпічмент. У день свого звільнення до мітинґувальників у рамках «Вставай, Україно!», які зібралися в Києві, Луценко телефоном оголосив заклик до боротьби за свої права: «Я щиро радий, що нарешті я знаходжуся серед тих, хто також, як і я, мріє про Україну політично вільну», – наголошував тоді екс-міністр і відзначав, що політика робиться не «в Адміністрації президента, не у Верховній Раді, а вона здійснюється на майданах».
■
