(З. Л.), Петро Комар ■ ПОДІЇ ■ №7, 2015-02-15
За традицією, місяць січень у Польщі – це час, коли ліцеїсти-випускники організовують бали «100 днів до матури».
У Комплексі шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому такий бал відгомонів 24 січня. За традицією, учні при такій нагоді завжди звертаються до історії України. Цього року це була Запорозька Січ. Отже, прикрасою балу став козацький човен-чайка.
Своєю присутністю це дійство удостоїли запрошені гості: вармінсько-мазурський куратор освіти Ґражина Пшасниська і депутат Сейму РП Мирон Сич.
(З. Л.)
У театральному залі Народного дому в Перемишлі 31 січня відбувся бал матуристів. Цього року вперше на урочистість прибув багатолітній куратор освіти Львівщини Михайло Брегін, який допоміг перемиську «шашкевичівку» поставити «на ноги» 1991 р., а також допомагає нашій громаді до сьогодні. Дуже радіємо з присутності на стоднівці першого директора «шашкевичівки» Юліана Бака та сьогоднішнього директора школи Петра Піпки. На урочистості були присутні високопреосвященнійший митрополит Іван Мартиняк, преосвященнійший владика Євген Попович та отець сотрудник Павло Рогунь. Серед учасників були і ми, шістнадцятеро цьогорічних матуристів. Згідно з традицією «шашкевичівки», стоднівку розпочав «Гопак», а після роздачі короваїв виступили учні. Хвилиною мовчання ушановано пам’ять героїв, які загинули на Донбасі. Опісля виступили митрополит кир Іван Мартиняк, пан Михайло Брегін, наша вихователька пані Зенона Козяк та батьки.
Цього вечора Народний дім ожив. Люди часто питають, що таке виняткове у цьому будинку? На це запитання неможливо відповісти повністю. Щоб зрозуміти магію цього будинку, треба почути спів, який резонує між столітніми стінами коридорів, потанцювати на сцені, на якій виступав-доповідав сам Іван Франко, відчути чарівну атмосферу. Стоднівка тривала до світанку, останні учасники вийшли о 7-й ранку.
Стоднівка дала нам відвагу приходити в Народний дім ще і ще, аж нарешті віднайдемо в ньому своє українство, теорію якого ми вивчали у школі тринадцять років. Невдовзі розійдемося дорогами в широкий світ, але цей незабутній вечір залишиться в пам’яті надовго. Всім, хто нас підтримував, учителям, батькам та нашим друзям зі школи говоримо: «Велике спасибі!»
А тепер звертаюся до батьків, які сумніваються, чи послати свою дитину до української школи, чи ні. Вибирайте між «Гопаком» і «Полонезом». Хтось, можливо, буде розповідати вам міфи про слабкий рівень і погані умови, але, повірте, всі складні моменти розв’язуються під час «стоднівкового вечора», де ви бачите своїх дітей у вишиваних сорочках і з піснею на устах. Такої картини не запропонує вам навіть найкращий польський ліцей.
Петро Комар
