Розмову вів Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №51, 2012-12-16
Рішенням Крайової ради радіомовлення і телебачення (пол. KRRiT) у жовтні та листопаді встановлено новий склад програмних рад у громадських телебаченні та радіо. В результаті виборів у чотирьох відділах радіо матимемо своїх представників у радах.
До програмної ради Радіо «Кошалін» увійшов Роман Білас, Радіо «Щецин» – Оксана Колосівська, Радіо «Ольштин» – Павло П’єтночка, а Радіо «Ряшів» – Михайло Пульковський.
Ще перед виборами до голови Крайової ради радіомовлення і телебачення Яна Дворака звернулося ОУП, наголошуючи на потребі присутності в радах представників-українців. Своє прохання Об’єднання арґументувало тим, що в деяких реґіонах (зокрема в тих, де є відділи громадських ЗМІ) проживає велика кількість української меншини, а присутність у радах наших представників дозволить краще враховувати проблематику мови та збереження ідентичності – як у передачах для меншин, так і адресованих загалом до всіх слухачів. Хоч не прийнято жодного з кандидатів, рекомендованих Об’єднанням до програмних рад громадського телебачення, проте удвічі збільшилася їхня кількість у радіо. Досі ми мали представників української меншини лише в Радіо «Кошалін» та Радіо «Ряшів».
Про працю в такій раді та важливість для громади мати в ній свого представника розповідає Михайло Пульковський, який удруге став членом програмної ради Радіо «Ряшів».
У чому полягає праця члена програмної ради?
Михайло Пульковський: Члени ради, згідно з реґламентом, мають обов’язок проводити засідання мінімум раз на місяць. Схема праці органу залежить від внутрішніх узгоджень її членів. На зустрічі обговорюється програма радіо: що було цікавим, що нецікавим, що треба змінити тощо. Крім обговорення поточних питань, у Ряшеві робимо тематичні зустрічі, присвячені, скажімо, музиці в ефірі, іншим разом – публіцистиці чи інформаційним програмам. Тоді на збори приходять працівники даних редакцій програми, редактори. Відомо, кожен член ради має свій власний смак і свої погляди, тож ведеться дискусія, на основі якої окреслюють позицію ради щодо даної частини ефіру.
Обраний на першому засіданні голова ради, в порозумінні з керівництвом даного радіо і членами нашого органу, визначає актуальні нагальні проблеми для обговорення. Також він виконує функцію, так би мовити, зв’язкового між радою, керівництвом даного радіо та його працівниками. Засідання і дискусія тривають зазвичай від години до трьох годин.
До складу ради входять 15 членів, серед них репрезентанти політичних сил (з парламентських – обов’язково 10 членів) та 5 інших – пов’язаних з громадськими організаціями, якимись суспільними групами, зазвичай з досвідом журналістської праці. Мушу зазначити: у нас (за попереднього скликання) не було особливих суперечок на політичному тлі.
У раді кожен представляє своє середовище (партію, громаду, реґіон тощо). Я виступаю як представник української громади, і, хоч маю свої політичні погляди, проте не входжу в словесні політичні сутички. Іншим теж так рекомендую. Оскільки мене до програмної ради делеґувала українська громада, то я маю звертати увагу на її справи, а не на суперечки політиків.
Моя справа – це слідкувати, чи, наприклад, в історичних програмах немає викривлення фактів, чи українців, а також Україну, не показують в кривому дзеркалі, чи не готується якесь обмеження ефірного часу україномовних передач тощо.
Чи рада має вплив на те, які передачі транслюються, на періодичність їхнього випуску в ефір?
Таких повноважень вона не має. Цей орган, в силу закону, на основі якого був створений, може виконувати лише дорадчу функцію. Може, наприклад, прийняти ухвалу – проте радіо не має обов’язку її виконувати. Зразу треба сказати, що всі керівники радіо (а за одну мою каденцію було вже п’ятьох) з повагою ставляться до нас і найчастіше беруть до уваги позицію програмної ради. Рада не має безпосереднього впливу на бюджет, але має обов’язок дати свою офіційну оцінку щодо нього.
Якщо немає впливу на рішення – то для чого ця рада потрібна?
Звичайно, згідно з законом, ми не можемо наказувати, навіть якщо нам щось дуже не подобається. Але ще раз підкреслю, що всі наші зауваження розглядалися і на них був відгук. Якби не було ради, то, наприклад, наша українська громада не мала б жодного впливу на радіо, а завдяки такому громадському органові цей вплив є. Зовсім по-іншому розглядається справа, якщо про неї напише член ради, а зовсім інакше – якщо приватна особа. Кожен член українського середовища в раді приносить нам користь, якщо тільки вміло використає шанс, який дає участь у роботі цього органу.
Тобто?
Великих проблем не було, оскільки з нами завжди консультуються щодо трансляції передач, але фактично ми не маємо прямого впливу на те, що виходить в ефір. Проте перебування в програмній раді надає можливість налагодити контакти з новими середовищами за посередництвом інших членів ради чи працівників радіо – авторами передач, і тому подібне. Мені, наприклад, удалося, організувати концерт у прямому ефірі перемиського ансамблю білого співу «Крайка». Мало цього – цей концерт відкривав концертний сезон в Радіо «Ряшів», тобто був доволі престижним. Безпосередній контакт, на відміну від листування, дає можливість швидше щось вирішити. Крім того, у радах є різні фахівці, а можливість поширити платформу контактів і налагоджувати персональні зв’язки з людьми різних середовищ важко переоцінити.
Чи це підносить престиж українців у реґіоні?
Безсумнівно. На кожному засіданні я намагаюся висловити думку з точки зору української громади, навіть якщо обговорюється тема, яка на перший погляд не стосується українців. Ми живемо в таких же умовах, як і всі, отже, коли порушується тема, наприклад, музики, то я натякаю, що в ефірі повинно бути трішки більше українського (україномовного) продукту. Навіть мав таку ідею: створити передачу «Музика наших сусідів», де представлялися б українські і словацькі мотиви, оскільки з цими країнами межує наш реґіон. Поки що тема розробляється.
Це саме стосується також публіцистичних, інформаційних та інших програм, бо в них говориться про речі, які стосуються нас: навіть якщо не як національної меншини, то принаймні як членів суспільства цього реґіону. Тому варто, щоб голос української громади був почутий і, що не без значення, вписаний до протоколу (бо з кожного засідання робиться протокол). Це, як всім нам відомо, дуже важливе, зокрема при висвітленні історичних подій, які часто ще обговорюються упереджено, зі значним вмістом стереотипів і неправдивих пропаґандивних тверджень минулої епохи. Якщо у відповідних органах нема представників (в даному випадку в радіо), то нікому нас тоді захищати.
Стосовно історичних питань: перед нами чергова річниця подій на Волині.
На перше засідання ради, яке відбудеться на початку нового року, хочу звернутися до органу з заявою-пересторогою, щоб до цих справ підходити з особливою обережністю й увагою. Зазначу, що при обговоренні історичних подій слід враховувати різні погляди, дотримуватися загальноприйнятих принципів журналістської ретельності. Часто в польських мас-медіа трапляється, що в ролі експерта з українських питань запрошують, наприклад, когось так упередженого до українців, як кс. Тадеуш Ісакович-Залеський. А водночас не показують представників другої сторони, які могли б розказати про факти зі свого погляду.
Під час моєї попередньої каденції в раді лише раз в одній програмі автор у досить невмілий і несправедливий спосіб порушив тему українського націоналізму – і довелося мені це опротестувати. ■
