Степан Мігус ■ КУЛЬТУРА ■ №46, 2015-11-15
В Ольштині цими днями проходить особливе міжнародне культурне свято. У театрі Стефана Ярача 14 і 15 листопада відбуваються Загальнопольські дні українського театру.
Особливість події в тому, що цього року вона відзначає подвійний ювілей, адже починалася двадцять років тому і проводиться вдесяте, оскільки відбувається що два роки. Ще одна особливість нинішніх українських театральних днів, а саме: спектаклі презентує найкращий професійний колектив України – Львівський національний академічний драматичний театр ім. Марії Заньковецької, який двадцять років ініціював українське театральне дійство в Ольштині та загальне ознайомлення з українським театральним мистецтвом.
Львівський театр має привезти до Ольштина три вистави. Заньківчани запланували представити 14 листопада, в суботу, на великій сцені театру С. Ярача «Назара Стодолю» Тараса Шевченка в режисерській постановці народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Федора Стригуна. Дія відбувається в XVII ст. у козацькій слободі поблизу Чигирина. Цей період в історії України називається добою руїни: «Від Богдана до Івана не було гетьмана…» Славні справи козаків лишилися в минулому. Прийшов час пристосування та прагнення збагатитися будь-якою ціною. Історія любові під час занепаду вічних ідеалів… Головний герой драми Хома Кичатий намагається віддати доньку заміж за багатого полковника. Цим він ламає давню клятву, яку дав Назарові Стодолі, що Галя – його. Як складеться їхня доля? Питання в іншому – чи можлива сьогодні перемога добра над злом? У суспільстві, власному домі, самій людині? Чи ми віримо в покаяння грішної людини? Чи даємо собі право на помилку та її виправлення…У світі формалізму та конформізму немає місця для почуттів і братерської клятви. Чи можна щось змінити? Піти наперекір і перемогти? Одвічні питання. Напрочуд актуальний матеріал. Федір Стригун поставив цей спектакль до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
А 15 листопада, в неділю, Т. Шевченко – цим разом своєю «Катериною» у спектаклі Богдана Ревкевича – заволодіє також малою сценою («Марґінес») ольштинського театру. Відоме чи не кожному українцеві «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями» – це особлива історія особливої жінки, яка шукала дивних скарбів, а знайшла тяжку ношу. Доля – це шлях, чи готові ми прийняти всі покарання за наші вчинки і пройти всі випробування, щоб досягти раю? Чи ми відповідаємо за свої дії не тільки перед людьми, а, перш за все, перед собою?
Недільного вечора на фінал заньківчани мають показати знову-таки класичне «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка у виставі Ф. Стригуна. Батьки хочуть віддати дочку за багатого нелюба (хай він буде навіть старим, некрасивим чи придуркуватим) – класичний сюжет в українській літературі й фольклорі. Історія ця майже всуціль весела, із щасливим закінченням, а, крім того, український класик створив у п’єсі колоритний образ Стецька, чиє ім’я використовують як загальну назву. Ф. Стригун, режисер вистави «Сватання на Гончарівці», так арґументував актуальність постановки: «Дуже багато Стецьків з’явилося в нас. У кожній сфері діяльності – свій Стецько…»
– Наша перша поїздка до Ольштина двадцять років тому була для нас відкриттям, – говорить головний режисер театру Ф. Стригун. – Ми знали, що була Акція «Вісла», обітовані землі, ми читали «Наше слово», але коли познайомилися ближче, то збагнули, яка там широка аудиторія, і це все потребує слова, потребує театру… Ми тоді були такі щасливі. Від цього тільки спільно збагатилися. Акторський кругозір зовсім інший, бо раніше, так би мовити, актори були на своєму хуторі і далі світа не бачили… Ми завжди раді до вас їхати. ■
