Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №20, 2017-05-14
Старі сімейні фотографії, переселенські документи чи валізи, у яких українці перевозили своє майно під час Акції «Вісла», – такі речі можна було побачити на виставці «Німі свідки пам’ятних днів», яку 29 квітня відкрито в Реґіональному музеї у Члухові до 70-х роковин Акції «Вісла».
І саме ці предмети викликали чи не найбільше зворушень у виселенців та їхніх нащадків.
– Коли прийшла вістка про виселення, я разом зі своєю товаришкою пасла корови. Ми вернулися додому, підлили ще квіти і, виходячи з хати, поцілували піч, – згадує п. Катерина Дрозд (з дому Димінська), родом з Мичкова. Під час виселення п. Катерина мала 14 років. У нове місце поселення її родина привезла всього два мішки вбрання, постіль та корову…
До Члухівського повіту внаслідок Акції «Вісла» 1947 р. переселено 7 тис. українців з Прибишева, Ропенки, Тирави-Волоської, Мхави, Тростянця і багатьох інших сіл. Перші греко-католицькі богослужіння на Члухівщині почали правитися 1961 р. в римо-католицькому костелі у Баркові, натомість у самому Члухові літургії відправляються від 6 жовтня 1991 р. Спочатку богослужіння правилися саме в каплиці замку хрестоносців, де й відбувалися відзначення 70-х роковин Акції «Вісла» (організатори заходів – Реґіональний музей у Члухові, місцевий гурток ОУП та греко-католицька парафія). У Члухові роковини Акції «Вісла» пройшли під знаком спогадів, виставок і доповіді проф. Богдана Гальчака, а також поминальних богослужінь, які правилися у греко-католицькій церкві у пам’ять про виселених.
Чи не найбільше зворушень принесла виставка «Німі свідки пам’ятних днів», яку буде можна оглянути в місцевому музеї до кінця червня. На виставці є предмети, які відносяться до трагедії виселення. Тут відвідувачі побачать польсько-українські чи німецько-українські свідоцтва навчання з рідних земель, родинні фотографії з 30-х рр., переселенські документи, валізи чи скрині, у яких українці перевозили своє майно, постіль тощо. Тут і валіза Владислава Кравця, з якою він повернувся у Бещади з німецької неволі, а потім забрав її з собою під час виселення…
– Нам залежало на тому, щоб виставка мала характер персональний, а зібрані предмети показали історію окремих переселенців, – говорить Кшиштофа Моніковська, директор Реґіонального музею у Члухові.
– На виставці презентуються переселенські документи і свідоцто навчання Катерини Почекайло, нашої тітки. Ці документи сьогодні переховує її син Йосиф, – говорили зворушені родички К. Почекайло, родом із Тшцянця. – Пам’ять про Акцію «Вісла» донині зберігається в нашій родині, а найбільше про виселення розказувала тітка Катерина, яка була найстарша в родині, а також її брат Йосиф.
Важливу частину виставки становлять предмети, пов’язані з літургійним життям українців: ікони початку XІX чи XX ст., хрести, cвященичі ризи з 30-х рр., у яких ще у 80-ті священик у Баркові відправляв Богослужіння і вінчав молодят. Ризи під час виселення були сховані в мішку з пшеницею… На виставці також побачимоі і служебник, надрукований 1905 р. у Вінніпезі (Канада), який у Бещади привезли тодішні еміґранти, а так само два молитовники, датовані 1916 і 1926 роками. Виставка, крім емоційного навантаження, представляє теж історичну вартість. Не менш цінними є предмети домашнього вжитку: ціп, діжка для хліба, щіточка до зубів, бритва, різного роду шкатулки, народний одяг: сорочки, спідниці, рушники. Виставку організовано завдяки приватним особам, зокрема о. Романа Ференца, пароха греко-католицької парафії у Члухові, Ольги Бігун з Соколя, Любомири Петричко з Чорного, Йосифа Кравця з Члухова, Стефана Ґінди з Члухова, а також Окружному музею ім. Сташіца в Пілі, Західнокашубському музею в Битові та Кімнаті пам’яті, яка діє в Початковій школі ім. Т. Шевченка в Білому Борі, звідки випозичено деякі експонати.
Не менш цікавою є виставка «Карпатські церкви», яка представляє понад 100 церков, що їх Богдан Тхір, автор виставки, фотографує віддавна. Це лише невелика частина всіх церков, які Б. Тхір документує і забезпечує від забуття. За його інформацією, колишня перемишльська єпархія нараховувала близько 1300 греко-католицьких церков. Після реґуляції кордонів з СРСР 1951 р. по польському боці залишилося біля 600 церков, з чого 300 передано римо-католикам, понад 20 – Православній церкві, а приблизно 40 залишилися греко-католицькими церквами. Однак близько 200 церков безповоротно пропало. Частина святинь ще існує, але вони в дуже поганому стані. Якщо б навіть державна скарбниця, нинішній власник церков, хотіла їх передати греко-католицькій стороні, то українці не спроможні відремонтувати цих святинь, – наголосив Б. Тхір. Учасники відзначень зі сльозами на очах шукали тоді свої церкви у Голучкові, Тростянці, Войтківці чи Жерниці…
У той час д-р Богдан Гальчак з Зеленогірського університету задумувався, «Чи Акція „Вісла” була для польського народу корисна». Відповідаючи на так поставлене запитання, науковець підкреслив, що, з національної точки зору, Акція «Вісла» не була корисною для поляків, адже кошти проведення операції були великі, а мета акції, тобто ліквідація української меншини в Польщі, не була реалізована.
– Сьогодні в польському суспільстві функціонує велика міфологія щодо Акції «Вісла», тому не дивує, що поляки не хочуть говорити про виселення, оскільки зараз у частини польського суспільства наявна тенденція, що це польський народ завжди був кривджений, а самі поляки ніколи нічого поганого не зробили, натомість Акція «Вісла» засвідчує про зовсім протилежне. Тому виселення українців є певного роду дисонансом у мартирологічній польській міфології. Однак польське суспільство ніхто не питав, чи проводити Акцію «Вісла», чи ні. Тому, коли поляки захищають її, говорячи, що акція була в інтересі польського народу, без потреби беруть на себе відповідальність за її проведення. Це великий парадокс, який більшість поляків не усвідомлює, – підкреслив д-р Б. Гальчак. Рішення про Операцію «Вісла» прийняла тодішня комуністична влада Польщі. Її ні в якому разі не можна пов’язувати з боротьбою з УПА чи волинськими подіями.
На завершення суботньої зустрічі виступила Леся Шульц, львів’янка, яка понад 10 років живе у Голеневі. Тут створила свою сім’ю і тут пише власну музику. Поєднання елементів авторської музики з творчістю генія Т. Шевченка, фольклором та джазовим супроводом викликало справді велике зацікавлення слухачів. А вже в неділю 30 квітня вшанування виселених відбулось у греко-католицькій церкві, де відправлялося богослужіння і де покладено квіти до пам’ятника виселеним та запалено свічки. В урочистих святкуваннях взяли участь також представники самоврядної влади Члухова і почесний консул України у Щецині Генрик Колодій. ■
[/timed]
