Тетяна Кухнюк ■ УКРАЇНА ■ №15, 2016-04-10
Український інформаційний простір продовжує зазнавати впливу з боку Російської Федерації. Термін «інформаційна війна» набирає обертів і з кожним днем стає щораз більш популярним у характеристиці російсько-українського конфлікту.
Який механізм дії кремлівської пропаґанди і як зуміти протистояти ворожому впливу? На ці запитання нам відповів професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000–2010) Олег Панфілов.
Тетяна КУХНЮК: Як довго Ви займаєтеся вивченням інформаційних воєн?
Олег Панфілов: Протягом останніх 20-ти років я займаюся вивченням теорії інформаційних воєн, а особливо її практичним використанням з боку РФ. Після розпаду СРСР перші війни Росія почала вести ще в Абхазії та Південній Осетії. Першим серйозним прикладом такої практики можна назвати період другої чеченської війни, оскільки попередню російські генерали програли саме журналістам. Тоді в Росії постало сім державних інформаційних центрів, через що світ перестав дізнаватися про те, що в ньому відбувається насправді.
Тобто початок практичного втілення теорій інформаційної війни в Росії можна пов’язати з приходом до влади Владиміра Путіна?
Путін 2000 р. підписав доктрину про інформаційну безпеку, яку не можна назвати ні указом, ні законом, проте з’являються там пояснення таких понять, як інформаційна війна і зброя, свобода слова. Варто зазначити, що проект цього документа був підготовлений ще 1996 року, проте Борис Єльцин його не підписав. Генерали дочекалися, доки до влади прийде потрібна їм людина. Путіну вдалося відновити багато моментів ще з радянської пропаґанди. Сьогодні навіть Інтернет зі своєю свободою мало впливає на росіян, оскільки не одне їх покоління виросло у пропаґанді.
Грузії свого часу теж довелося протистояти російським інформаційним атакам. Чи відрізняються вони від українських реалій сьогодні?
Коли говоримо про російську пропаґанду, ми повинні розуміти, що до журналістики вона не має ніякого відношення. Вона працює, як звичайний військовий підрозділ, вона нерозумна і не готова вивчати нові методи. Тому відмінність полягає лише в тому, що у Грузії російською розмовляють щораз менше, натомість в Україні більшість її розуміє, а третина користується нею, тому і вплив відбувається якісніше. Ми відключили російські канали вже першого дня війни. І за ті 5 років наше суспільство стало здоровішим. А ви зробили це значно пізніше.
Які заходи повинна вжити Україна, щоб протидіяти російській пропаґанді?
По-перше, піднімати якість праці журналістів. Після початку війни у Грузії наші журналісти оголосили моральний мораторій, вони захищали свою країну. В Україні ЗМІ іноді борються проти своєї ж держави, тоді ворогам і ніяких розвідників не треба. По-друге, потрібно позбавитися від державних медіа. Наприклад, у Грузії існують лише приватні ЗМІ. А в Україні якщо не державні, то в руках олігархів. До того ж існує «внутрішньоукраїнська проблема»: використання національними ЗМІ російських джерел. Розумієте, я ставлюся до російської продукції так само, як до протухлої ковбаси: її не можна вживати, а навпаки – потрібно забороняти.
Хто повинен контролювати процес інформаційного впливу на Україну з боку іншої країни?
Міністерство інформаційної політики – це не зовсім те, що потрібно Україні на даному етапі. Варто створити підрозділ або аґентство інформаційної безпеки СБУ, щоби перевіряти українські джерела. Тоді можна буде відстежити, наскільки ваш інформаційний простір залежить від Росії. У нормальному світі є самореґуляційні журналістські організації. Вони аналізують, що публікують їхні колеґи. Якість журналістики можуть піднімати лише самі журналісти.
Ви є одним з ініціаторів реформування журналістської освіти в Україні. В чому полягає, на Вашу думку, основна освітня проблема?
Освіта залишилася радянською: старі програми та викладачі. Робити нову сучасну країну зі старою пресою не можна. Проте тут знову виникає дилема, хто кращий: молоді та недосвідчені чи досвідчені та «прорадянські»? Все ж, на мою думку, майбутнє – за молодими журналістами.
Які Ваші прогнози стосовно українсько-росій-ського конфлікту?
В Україні все буде добре, проте необхідно розробляти нові кроки в питаннях інформаційної безпеки, забороняти російський продукт, проводити пропаґанду української державності. Шкодити своїй країні не можна, і це не замах на свободу слова. У Росії ж великою проблемою залишаються санкції, а пропаґанда коштує немало. Тож, у них скоро не буде достатньо коштів для забезпечення свого всеохопного впливу. І майбутнє цієї штучної держави, створеної шляхом загарбництва, з абсолютно розгубленим населенням, опиниться під питанням. ■
