(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2010-12-23
У Польщі впродовж 2010 р. скоєно майже 90 злочинів, причиною яких була ненависть до людей, які мають іншу національну ідентифікацію, віросповідання, колір шкіри або сексуальну орієнтацію. Найбільш небезпечними у цьому плані були Мазовецьке, Нижньосилезьке та Підляське воєвідства, а особливо їхні центри. Найбільше було злочинів (аж 34) антисемітського характеру, проте сумна статистика не обминула й національні меншини, зокрема українців.
За даними Міністерства внутрішніх справ і адміністрації (МВСіА), цього року виявлено сім антиукраїнських порушень (у тому числі одне в мережі Інтернет) і три – проти лемків. Вони сталися в місті Вроцлаві та Зґожелецькому, Любачівському і Горлицькому повітах. Для порівняння – минулого року антиукраїнський характер мали 4 протизаконні дії. Джерелом цієї інформації є “Карта злочинів через ненависть”, яку опрацьовує МВСіА. Представники відомства та неурядових організації, які спільно створили цей документ, зустрілися 16 грудня у Варшаві на семінарі, де, крім аналізу зібраного матеріалу, задумувалися над механізмом, який дозволить краще моніторувати подібні злочини. Представлений документ показує, наприклад, що частота і місце злочинів не пов’язані з рівнем зайнятості в окремому реґіоні, зате частіше вони трапляються в містах, ніж у селах. Директор департаменту контролю, скарг і заяв МВСіА Данута Ґловацька-Мазур не могла знайти пояснення, чому 2010 р. збільшується кількість антисемітських виступів. Як вона вважає, мотивацією до злочинів проти росіян могла бути напруга в поляризованому після трагедії в Смоленську польському суспільстві. Інший висновок: у Польщі з року в рік зростає кількість фізичних злочинів, проте раніше вони мали характер лише т.зв. “мови ненависті”.
Представники поліції позитивно оцінили виявлення таких “чорних пунктів”, бо вони зможуть інтенсифікувати свої дії в конкретних місцях, можна буде також провести відповідні семінари для поліцейських тощо.
Для представників неурядових організацій справа не була такою однозначною, адже якщо в якомусь реґіоні статистика не б’є на сполох, то це не конче тому, що там немає злочинів через ненависть: може бути так, що структури, які повинні їх виявляти, просто погано працюють. Однак це не значить, що “Карта злочинів через ненависть” є зайвим інструментом – навпаки, він потрібний, проте мусить спиратися на постійний моніторинґ і створюватися при якомога більшій участі різних суб’єктів, у тому числі ряду неурядових організацій, зокрема тих, що займаються міґрантськими справами. Вони теж постулювали, щоб у державні реєстри вносилася інформація про злочини, винуватців яких не виявлено, адже, як логічно зауважено, такі злочини теж мали місце. Остаточно недержавна сторона зустрічі досить виразно заявила, що інформація, представлена МВСіА, не виконує функції моніторинґу явища, а всього дає відомості про конкретні випадки, які трапилися. І тому документ не повинен бути джерелом для висновків, а тим більше державних профілактичних програм чи семінарів. Щоб, як говорилося, “випадкова статистика не доводила до випадкових висновків”, соціологи та інші експерти повинні розробити відповідний механізм дослідження явища злочинів на ґрунті ненависті – з такою пропозицією погодилася і прийняла її Д. Ґловацька-Мазур, яка вела семінар. Здається, що в такому процесі міг би допомогти паперовий та електронний формуляр заяв для зголошення цього роду злочинів (його зразок був представлений під час семінару). Вносити заяви могла б конкретна організація, наприклад, міґрантська, меншинна чи така, що займається моніторинґом подібних злочинів. У формулярі треба було б точно вказати, яку форму мав злочин, де він був скоєний, що стало його причиною, охарактеризувати злочинця тощо. Однак цей інструмент досить швидко зіткнувся з формальною перешкодою – заповнюючи графи формуляра і даючи відповіді, зокрема, на відкриті запитання, досить легко можна виявити таку інформацію, збирати яку забороняють закони (наприклад, про захист персональних даних). Це – досить курйозна ситуація, бо таким чином захищається також потенційний злочинець. Але, на жаль, так сконструйоване польське законодавство. Директор департаменту скарг у МВСіА Д. Ґловацька-Мазур пообіцяла перед черговою зустріччю спробувати з’ясувати це питання і раніше висловлені постулати, отже існує шанс, що ефективний документ про злочини усе ж буде створений.
“Наше слово” №52, 26 грудня 2010 року {moscomment}
