(гс) ■ ПОДІЇ ■ 2008-12-11
З моменту прийняття в 2000 р. Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин Польща підлягає циклічному процесові оцінки рівня виконання положень цього документа. Допомагають у цьому незалежні експерти Дорадчого комітету рамкової конвенції про захист національних меншин Ради Європи, які свій цьогорічний візит 1-4 грудня почали із зустрічі у Варшаві з представниками найбільших українських організацій.
Нагадаймо, що експерти відвідали країну вже вдруге. Після першого візиту 2003 р. вони рекомендували Польщі поліпшити доступ до права на використовування мови меншин перед органами влади, краще сприяти введенню двомовних назв місцевостей, вулиць та інших об`єктів. Пропонували виявляти більшу прихильність також при вирішуванні проблем з пам’ятниками та кладовищами: “Ці зусилля повинні проходити в дусі толерантності та міжкультурного діалогу, а також у рамках консультування з зацікавленими меншинами”, – писали експерти і зазначали, що держава повинна ширше консультувати з меншинами питання, пов’язані з фінансуванням їхньої освіти та культурних установ. Коли зіставити ці зауваження з постулатами, які українська сторона вносила на цьогорічній зустрічі, то виходить, що 5 років однак трохи замало для революційних змін у підході до меншини…
{mosimage}
{mosimage} Голова Об’єднання українців у Польщі П. Тима під час зустрічі зазначив, що від моменту укладення українцями альтернативного рапорту видно певні позитивні зміни у відносинах з владою, але записані тоді зауваження все ж таки не стали предметом ширшої дискусії. Голова ОУП відзначав також, що закон про національні та етнічні меншини з 2005 р. не надто сприяє розв’язанню проблем української меншини, в тому числі основної – розпорошення в результаті операції “Вісла”. Незадовільно виглядають також відносини з органами самоврядування, зокрема в тих реґіонах, звідки українців депортували.
Не менше хвилює нещодавня антиукраїнська кампанія у державних ЗМІ та пасивність у цій справі відповідних державних установ. Та це не єдина проблема, якщо йдеться про медіа. Функціонування меншинних передач не забезпечене відповідно, через що фінансові проблеми державних ЗМІ зразу впливають на якість меншинних передач або призводять до скорочування їхнього ефірного часу. Погано також, що державний власник не веде з меншинами діалогу про концепцію існування таких програм.
Розпорошення як головну болячку українців у Польщі назвав так само депутат М. Сич. Друга кардинальна проблема, за словами депутата, це перепис населення з 2002 р., що його українці оцінюють як неретельно проведений. Сич пригадав, що запитання про національність було необов’язковим, а нині офіційна влада часто використовує отримані на цій підставі дані. На його думку, позитивним явищем є створення сеймової комісії національних та етнічних меншин, постулати якої можуть впливати на урядові рішення, однак подібного механізму немає вже, якщо йдеться про відносини з реґіональною самоврядною владою. У результаті децентралізації багато публічних завдань передано місцевим органам і там, де йдеться про освіту чи пам’ятники, з’являються відтоді проблеми.
Як виглядає справа на практиці, розповіла голова Перемиського відділу ОУП М. Туцька. За її словами, перемиська влада, розподіляючи цьогорічні кошти на освітні завдання, дала польській школі 800 тис. злотих, а подібному українському ліцею запропонувала аж… 6 тис. злотих. Тут самоврядники не встановлюють теж відповідних соціальних стипендій, не компенсують транспорту дітей з поза ґміни чи реґіону, не сприяють призначенню методиста української мови.
Приклад Перемишля показує у свою чергу, як самоврядний орган може обминати положення закону про національні меншини. Наприклад, місто не хоче повернути історичних українських назв вулиць, на що саме закон дозволяє. Пояснює, що не має на це коштів, а крім цього відсоток українців серед нинішніх жителів є відносно невеликий. Таку арґументацію П. Тима вважає хоч і не явною, то все таки дискримінацією, з проявами якої слід боротися. За його словами, бракує ще й волі компенсації за майно, відібране комуністичною владою. Тут, приміром, уреґульовано питання, пов’язане з релігійними установами, але немає розмов про майно неурядових організацій, у тому числі меншинних. Голова українського Товариства в Люблині Г. Купріянович звернув увагу на нерівний правовий статус Православної та Римо католицької церков.
Крім цього експерти почули про проблеми, пов’язані із входом Польщі в зону Шенґен, бо від цього моменту українським організаціям, наприклад, стало складніше виробити візи для гостей з України. Зверталося увагу на те, що держава не розробила жодного механізму надання візових пільг для депортованих в УРСР після війни українців. Голова Товариства “Народний дім” М. Пульковський наголосив на проблемі блокування митних переходів на кордоні, в тому числі шляхом штучного збільшення черги.
У Варшаві експерти зустрілися також з представниками спільної комісії уряду та меншин. У рамках їхнього візиту відбулися зустрічі з німецькою та кашубською меншинами. На початку 2009 р. повинен з`явитися звіт експертів, на основі якого та інших даних Рада Європи вдруге оцінить виконування Польщею положень Рамкової конвенції про захист прав меншин.
* * *
До складу європейської делеґації увійшов працівник секретарiaту Ради Європи Кшиштоф Зиман та експерти Юлія Моток (Румунія), Франческо Палермо (Італія) і Ґеорґій Меладзе (Грузія). Українську сторону, крім названих у тексті осіб, представляли Катерина Сіроцька (Союз українок), Андрій Артем’юк (Об’єднання українців Підляшшя), Ярослав Присташ (“Наше cлово”), Мирослав Купич (ОУП), Петро Федусьо (юрист, ОУП), Ігор Горків (Пласт).
“Наше слово” №50, 14 грудня 2008 року {moscomment}
