“Ars longa, vita brevis”*

{mosimage}

Метою заходу було з’ясування художнього й теологічного значення ікон та молитва за померлого. Була це також нагода показати мешканцям реґіону творчу присутність видатного митця. Творчість Ю. Новосільського треба ретельно вивчати, щоб збагнути його майстерність.

У церкві влаштовано сценографію, що складалася, зокрема, з фотографії професора та його філософських висловів. Гостей привітав парох і словом указав на потребу заглиблюватися у спадщину Ю. Новосільського. Згадав також про свої відчуття різниці між традиційними іконами і тими, які після себе художник залишив у Ґурові-Ілавецькому. Парафіяни спочатку важко їх сприймали, але для молодшого покоління – яке виховалося з ними – вони незамінні.

Доповідь “Ікона в містагогічному крузі Юрія Новосільського” виголосила мистецтвознавець Йоанна Пйотровська. Присутніх охопив настрій задуми. Світло в церкві пригасло, тільки один рефлектор у темряві керував зір глядачів на окремі ікони та поліхромії.

Чому містагогія? Цей богословський термін означає введення в містерію Христа, перехід від видимого до невидимого. Таку роль виконують ікони. Мистецтвознавець зосередилася на ґурово-ілавецьких творах Новосільського. Доповідачка підкреслила, що це – найповніша реалізація авторської думки цього художника на Вармії і Мазурах. Дослідниця звернула увагу на окремі праці професора: це повний іконостас, Спас Нерукотворний (на стіні за престолом), Богородиця Оранта (яку митець нетипово помістив над хором, разом з вірними), підвіконні поліхромії, зображення ангелів, храмова ікона…

Супровідним елементом лекції стало мандрівне світло на стінах церкви, яке мерехтіло на головному хресті понад Царськими вратами. Як казав сам художник, “мистецтво загалом – це ділянка сакрум. І всі картини, якщо вони добрі, мають в собі це божественне начало”.
Жалібні емоції викликав співом хор театру “Венґайти” (пол. Schola Teatru Węgajty). Вони виконали: “О горе мні грішному сущу” Данила Туптала, твір “Kyrie eleison” та зворушливу “Вічную пам’ять”.
Спів церковного хору і молитва під час панахиди доповнили пропам’ятний вечір. Панахиду служили священики двох обрядів. Серед них був римо-католик, веpбіст з Пєнєнжна – ровесник владики Юліана Ґбура. Саме за часів, коли парохом у Ґурові був о. Ю. Ґбур, який упокоївся в березні минулого року, професор Новосільський реалізував творчу візію в місцевій церкві. Отак архаїчна Візантія завітала в ґотичну споруду. Слід додати, що греко-католики дістали цей храм 1981 р. Виходячи з церкви, вірні та запрошені гості отримали на згадку підготовлену пам’ятку. Могли також придбати біографію Ю. Новосільського авторства Кристини Черні “Nietoperz w świątyni” і нову збірку його інтерв’ю “Sztuka po końcu świata”.
Роздумами, враженнями, які залишилися в пам’яті, гості мали нагоду поділитися в приходському домі. Тут на зібраних чекала присвячена художникові фотовиставка, а також презентація публікацій про життя, творчість і погляди митця-теолога.
Учасниками заходу були особи зі світу культури, священики, представники місцевої влади, парафіяни, мешканці околиць, журналісти. Почесний патронат заходові надав маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства. Подію записувало реґіональне радіо і телебачення.