Тадей Карабович ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ 2010-09-22
{mosimage}
Emma Andijewska, Zespoły аrchitektoniczne, Lublin 2010, 68 с.
У Мюнхені 4 вересня 2010 р. у прицерковному центрі греко- католицької парафії відбулася літературна зустріч, організована Союзом українських студентів Німеччини (СУСН). Нагодою для зустрічі була презентація книжки перекладів поезії Емми Андієвської на польську мову “Zespoły architektoniczne” (Люблин, 2010), які здійснив поет і перекладач Тадей Карабович.
Відома українська поетеса, художниця та письменниця Е. Андієвська народилася 19 березня 1931 р. в Донецьку (тоді – Сталіно), але від 1943 р. живе й працює на Заході. Доля завела поетку до Мюнхена, де їй довелося прожити більшість життя й написати важливі літературні твори – вона, зокрема, видала 24 поетичні збірки та 12 томів прози.
Е. Андієвська дебютувала 1949 р. в “Українських вістях” (Новий Ульм), а 1951 р. видала першу збірку “Поезії”. Після перебування в Америці Е. Андієвська разом із чоловіком І. Кошелівцем (головним редактором “Сучасності”) переїхала до Мюнхена, де працювала в українському відділенні радіо “Свобода” під псевдонімом Галина Гордієнко. Її дикторський голос та надзвичайно чисту українську мову, якою вона вела передачі протягом 70-80-х рр., пам’ятають ті, хто слухав радіо “Свобода”, незважаючи на заглушування радіостанції радянськими спецслужбами.
До літератури Е. Андієвська ввела свої незалежні погляди та винаходи. Західний літературний критик Володимир Державін порівняв її творчість до ранніх Павла Тичини та Артюра Рембо. Е. Андієвська знайшла власне розуміння лабіринту та вигадала “круглий час” як абстрактне поняття, що може функціонувати в літературі. Відновила сонет як форму поезії в українській літературі, написала чимало прозових творів, у яких головну увагу зосередила не на переживанні, а на способі його вираження.
Більшість своїх творчих втілень (головним чином сонетів) Е. Андієвська друкувала в діаспорних “Нових поезіях”, “Сучасності”, а після 1992 р. – і в Україні (зокрема, у “Кур’єрі Кривбасу”, київському видавничому відділі місячника “Всесвіт”, також у Львові).
Збірка перекладів поезії Е. Андієвської польською мовою “Zespoły architektoniczne” побачила світ у люблинському видавництві “Studio Format”. Книга має 68 сторінок і проілюстрована картинами авторства самої поетки. Збірка поділяється на дві частини, вміщаючи переклади як ранніх віршів Е. Андієвської, так і сонетів, головним чином, зі збірок, що вийшли після 2000 р. Загалом збірка перекладів представляє всі напрямки поетичних шляхів Е. Андієвської, адже в ній опинилися відомі її вірші з ранніх збірок “Народження ідола” (1958 р.) та “Первні” (1964 р.). Це, зокрема, переклади віршів “Ангел-воротар спокушається землею”, “Ґрунти Всесвіту, де Творець”, “Ангели початку”, частина з “Базару”, “Зимове” та інші. Друга частина збірки – це сонети, головний спосіб поетичного вираження Е. Андієвської.
Студентська громада СУСН досить серйозно приготувалася до зустрічі як із авторкою, так і з перекладачем, що спеціально приїхав на презентацію із Люблина. Як сказав скарбник СУСН з Мюнхена В’ячеслав Гнатюк, студентам цікаво поспілкуватися з леґендою української літератури, – Е. Андієвською, – яку на щодень просто так не побачиш. Нагода почути поетесу і привітати її з виходом нової збірки перекладів збіглася з продовженням святкування 60-річчя СУСН (1949-2009). До речі, з цього приводу вийшов ювілейний конверт та буклет про організацію німецькою мовою.
Після презентації збірки перекладів “Zespoły architektoniczne” відбулася дискусія, під час якої студенти поділилися своїми враженнями. Деякі з них, до речі, вивчають у Мюнхені польську мову. Була нагода спитати й саму авторку: як вона знайшла себе на Заході, як їй вдалося злитися з художніми структурами Німеччини (Е. Андієвська є членом Спілки професійних німецьких художників), що стало поштовхом писати сонети – складний за формою і дещо призабутий в українській літературі ІІ пол. ХХ ст. жанр.
Важливо також наголосити, що 2001 р. у Мюнхені вийшла збірка перекладів творів Е. Андієвської німецькою мовою, зі вступним словом проф. Вольфґанґа Линсфельда та фотографіями Ліси Пфахлер-Шарф, де поетеса представлена на тлі власних картин. До речі, картини Е. Андієвської, крім приватних колекцій та музейних зібрань Німеччини, зберігаються, зокрема, у Франції, США, Канаді та Польщі (зокрема, в колекції автора цих рядків), мають їх музеї Донецька, Києва, Харкова, Чернівців та Львова.
Насамкінець хочу сказати зацікавленим Е. Андієвською: маґістерську роботу на тему творчості цієї поетеси написала у Варшавському університеті Анна Лазар.
“Наше слово” №39, 26 вересня 2010 року{moscomment}
