(бг) ■ ПОДІЇ ■ 2008-12-03
На звітно-виборчі збори перемиського гуртка ОУП 16 листопада прибуло 45 осіб. Зважаючи на те, що гурток має 389 членів, ця кількість не була достатньою для проведення зборів у перший визначений термін. Тому вони почалися після передбаченої у статуті години. Анна Дрозд – голова старої управи, привітала прибулих і подякувала всім за співпрацю в складних перемиських обставинах. Після цього ведучим зборів обрано Андрія Комара. Він попросив Ірину Спольську-Онишко представити звіт з діяльності управи гуртка за період від 9 грудня 2004 р. до 16 грудня 2008 р.
Оскільки цей звіт, найімовірніше, буде оприлюднений повністю на сайті перемиського гуртка ОУП, зазначу лише, що після дуже спокійної дискусії, у якій взяли участь тільки 4 особи, його схвалено 42-ма голосами “за”. Звіт ревізійної комісії не зачитувався, тому що гурток та відділ ОУП мають спільний банківський рахунок, отож звіт цих двох організаційних ланок буде представлений під час конференції відділу.
Без бурхливих подій відбулися вибори голови гуртка, членів управи і ревізійної комісії. Головою 42-ма голосами обрано знову А. Дрозд. Ярослав Сидор на пропозицію, щоб членів управи не вибирати окремо, а проголосувати за тих, кого вибере собі до співпраці голова, – попередив, що такий спосіб вибирання складу управи загрожує тим, що вона перетвориться на “товариство взаємної адорації”. Результати виборів були такі: заступник голови управи – А. Ґіза, скарбник – А. Чорний, секретар – О. Єфимчук, члени – С. Грабас, Р. Гнатюк та М. Пульковський.
Вибрано також 10 делеґатів на конференцію Перемиського відділу ОУП (29 листопада). Подякувавши за вибір, А. Дрозд сказала зокрема, що потрібно працювати і… ще раз працювати, слід бути ознайомленим із сучасними методами праці суспільних організацій та мати добру підготовку для того, щоб подавати заявки для отримання ґрантів і розраховуватися за них. “Перемишль, який мав би бути зразком для інших відділів і гуртків ОУП у Польщі, відчуває брак людей, зацікавлених суспільною працею – за останні кілька років тільки 30 осіб повернулося до Перемишля після закінчення вищих шкіл, однак вони тепер займаються насамперед власним життям. Усе-таки ОУП у Перемишлі не веде паперової діяльності, вивчає нові можливості в Польщі та Україні, старається добре їх використати”, – сказала на кінець голова відділу Марія Туцька й попросила передати вітання всім тим, хто міг, однак не прийшов на ці звітно-виборчі збори. (бг)
Марія Туцька, голова управи Перемиського віддлілу ОУП:
Конференція Перемиського відділу (29 листопада в перемишлі) була спробою підсумувати його діяльність за 2005 – 2008 рр. Це були важкі напружені роки. Ми зосереджувалися на збереженні народного дому в перемишлі як споруди та поверненні його в нашу власність. У цій справі мав місце візит В. Ющенка, у відповідь на його прохання прозвучала обіцянка президента Р. Хоми, однак досі, попри наші численні листи і зустрічі, визначення термінів ремонту і передачі, будинок і далі руйнується та не належить нам. Залишається одне – працювати далі.
Усі делеґати конференції констатували різке погіршення атмосфери в змі навколо оуп та української громади в цілому. Виявилося, що наша праця, зорієнтована на будування польсько-українського порозуміння та добросусідських відносин була безуспішною і не змінила багато в способі думання та сприймання нашої громади польським суспільством. Серед різних репрезентантів польського суспільства переважає незмінно погане ставлення до українців. Наша реакція тут одна: консолідація сил українства в його центрі – на рідних землях, задля оборони наших прав і національної гідності. На щастя, у нас є добрі стосунки зі священством, непогано йде праця з молоддю, яку хочемо ширше залучити до праці над збереженням пам’яток минулого на Перемищині. У Перемишлі сподіваємося залучити до активності перші групи випускників школи ім. М. Шашкевича, які повернулися зі студій, хочуть тут жити і працювати. Менш оптимістичні прояви має зорганізована праця ОУП у терені. У наших селах живуть люди дуже віддані, однак вони переважно старшого віку, їх небагато, а молоді ще менше, майже нема активу. Тому з перемишля треба частіше заглядати в села, аби поширити добрий приклад, який дає Хотинець.
“Наше слово” №49, 7 грудня 2008 року {moscomment}
