06.12.2023
Пам’яті отця митрата Степана Дзюбини
Анна Вінницька ■ ЗГАДКА ■ №48, 2023-12-03 2023 рік для греко-католицької парафії в Білому Борі особливий, оскільки цього року українці відзначають 110-ту річницю з...
Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №38, 2022-09-18
Воля-Міхова, Голучків, Жерниця, Креців, Новий Диків, Станькова, Старий Диків, Мичків, Тискова… Саме з цих місцевостей 75 років тому було насильно виселено їхніх мешканців і доправлено до невеличкого села Білиця, що неподалік Білого Бору.
«Бо все, що народжується від Бога, перемагає світ. І оце перемога, яка перемогла світ – віра ваша» (1 Йо 5, 4). Саме такі слова нащадки у селі Білиця викарбували на камені до 70-х роковин горезвісної акції «Вісла», який встановлено біля церкви. Греко-католицьку святиню завдяки великій жертовності місцевих мешканців та зовнішнім фінансовим спонсорам тут було зведено всього за кілька років.
Греко-католицька парафія у Білиці – одна з наймолодших у Польщі. Перше богослужіння відправилося тут 2004 року. Спершу це була дочірня станиця білобірської парафії, однак згодом тут було створено самостійну парафію. Тоді також ухвалили рішення у селі побудувати церкву, яку було освячено вже 2014 року. До 75-х роковин насильного виселення нащадки з кожного села привезли невеликі камені, які було вмуровано біля табличок з назвами сіл. Таким чином у символічний спосіб було поєднано рідні землі з нинішнім місцем поселення українців, де вже народжується їхнє третє покоління.
– Наша святиня сьогодні немовби наново переживає своє освячення, яке довершили Ви у 2014 році, адже нині Ви, преподобний Владико, також освячуєте іконостас, який захоплює майстерністю та вишуканістю. Іконостас до святині виготовили митці з України – це ще міцніше пов’язує нас з духовною Батьківщиною. У листопаді минулого року іконописець Андрій Дутка та різьбяр Іван Матвіїв встановили його, а вже 24 лютого в Україні почалася широкомасштабна війна. Сьогодні можемо говорити про історичні події, які також позначились на нашій парафії. Російсько-українська війна триває ж з 2014 року – і саме цього року Ви, преподобний Владико, довершили освячення нашої святині, – говорила Софія Лайкош, вітаючи владику Володимира Ющака, єпарха вроцлавсько-кошалінського. Вона нагадала, що іконописець Андрій Дутка, побачивши уперше престіл у церкві, пригадав, що така різьба була на образах, які висіли у його бабусі родом з Любачівщини. Його бабцю в 1944 році вивезли до України, а решту українців 1947 року – на західні землі.
– Через вісім років після освячення храму сьогодні освячуємо іконостас, який доповнює святиню у цьому невеличкому селі, де панує український дух, щира віра, яка є фундаментом цього храму, – наголосив парох Маріюш Дмитерко. Освячення іконостасу було завершено під час храмового празника Преображення Господнього.
– Парафія у Білиці є особливою спільнотою, адже майже пів століття від акції «Вісла» були ви зв’язані з Білим Бором. Ця громада є також важливою та значущою для греко-католицької церкви, оскільки звідси походять аж чотири священники. Побудований храм є насамперед свідоцтвом віри тих, хто нині проживає у Білиці, й за це ми сьогодні дякуємо Богу. І при таких нагодах, як ця, постає питання: що далі? Проблема, однак, не в тому, скільки тут людей та які наступають явища, а в живучості цієї спільноти, яка залежатиме від того, якою буде віра нашого народу. Тож якщо християни будуть сильні вірою, то нам не загрожує нічого! – наголосив під час проповіді владика Володимир Ющак.
Сьогодні у селі живуть колишні мешканці Любачівщини та Бойківщини, й цей іконостас відображає історію села. Тому від імені усіх парафіян Софія Лайкош подякувала владиці за те, що ухвалив рішення про відкриття у селі парафії. Парафіяни впевнені, що це буде жива спільнота.
У святкуваннях участь взяли також о. мітрат протосинкел Богдан Галушка, о. декан Ярослав Роман, о. Павло Почекайло, о. Роман Захарчишин, о. Богдан Ільницький – сотрудник парафії та о. Павло Добрянський — вихідець з цієї парафії. З цього села також походять о. Іван Лайкіш, о. Богдан Вінницький та о. Мирослав Драпала.